Церата
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:59, 3 травня 2014; Іщук (обговорення • внесок)
Церата, -ти, ж. Клеёнка.
Сучасні словники
Церата Академічний тлумачний словник
ЦЕРАТА, и, жін. Те саме, що клейонка. Пан Пшестшельський довго ще сидів нерухомо і думав. Сльози давно перестали плисти з очей, тілько спора калюжка їх ясніла перед ним на цераті (Іван Франко, III, 1950, 294); «Кумпан» сидів у кухні за столом, покритим картатою цератою (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 186); Крізь подвійні, оббиті цератою двері чулося дедалі густіше гудіння голосів (Семен Журахович, Опов., 1956, 150).
Церата . Українсько-російський словник
ЦЕРАТА
разг.
кленка
Церата . Словник синонімів
ЦЕРАТА
г. вощанка, сов. клейонка.
Церата . Орфографічний словник української мови цера́та
іменник жіночого роду
клейонка
Церата . Словозміна
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | цера́та | цера́ти |
| Родовий | цера́ти | цера́т |
| Давальний | цера́ті | цера́там |
| Знахідний | цера́ту | цера́ти |
| Орудний | цера́тою | цера́тами |
| Місцевий | на/у цера́ті | на/у цера́тах |
| Кличний | цера́то* | цера́ти* |
Ілюстрації
|
|
|
|
