Гвардія
Гва́рдія (від італ. guardia) — добірна привілейована частина військ. З'явилася в рабовласницьку епоху у вигляді загонів охоронців монархів і полководців. У Стародавній Греції добірні війська називалися священною дружиною. Стародавня Македонія утримувала особливі добірні піші загони й кінну дружину гетерів («царських улюбленців»), які становили останній резерв царя. У Древньому Римі було 9 добірних когорт по 500 чол. (преторіанці). Найчисленніші добірні війська мала Древня Персія — 10 тисячний корпус «безсмертних». Крім охорони монархів і полководців на відбірні війська покладалося також виконання найскладніших завдань у ході ведення воєнних дій. Добірні загони македонської армії й кінна дружина гетерів брали активну участь у всіх боях у війнах Олександра Македонського.
Зміст
Історія виникнення
Термін «гвардія» з'явився в Італії в 12 столітті й позначав добірний загін для охорони державного прапора. В 15-му столітті гвардія було створена у Франції, в 17-му — в Англії, Швеції, Росії, Пруссії, в 19-му — у Туреччині, Японії й інших країнах. Найчисленніша гвардія була у Франції, Росії й Німеччині. Французька королівська гвардія в 17 столітті складалася з 2 корпусів і включала легку кавалерію, гвардійських жандармів і мушкетерів. Під час Великої французької революції королівська гвардія була ліквідована. Замість неї була створена національна гвардія, замінена при Директорії консульською гвардією. Остання в 1805 році була перетворена в імператорську гвардію Наполеона I. До її складу входили усі роди військ: піхота, кавалерія, артилерія, флот, жандармерія. В 1809 році гвардія нараховувала 10 тис. чоловік і поділялася на Стару й знов створену (Молоду). В 1812 році французька гвардія складалася з 22 піхотних і 7 кавалерійських полків, 13 артилерійських рот, інженерних та інших підрозділів (до 60 тис.чол.). Призначення у гвардію вважалося великою честю. Кандидати у гвардію повинні були прослужити в строю 5 років, брати участь не менш ніж у 2 кампаніях, мати воєнне дарування й бездоганну поведінку. В 1814 році чисельність гвардії була доведена до 100 тис. чоловік. Після повалення Наполеона I гвардія була скорочена до кількох полків піхоти й кавалерії й невеликої кількості окремих рот (для охорони палаців). В 1830 році гвардія була розпущена; знову відновлена при Наполеонові III і існувала до 1870 року. У Пруссії гвардія була створена в кінці 17-го століття при бранденбурзькому курфюрсті Фрідріху III (пізніше прусський король Фрідріх I). На початку 20 століття німецька гвардія складалася з піхоти (11 полків), кавалерії (9 полків) і польової артилерії (2 артилерійські бригади). У німецькій гвардії були також саперний і обозний батальйони. В 1918 році німецька гвардія була ліквідована. Англійська гвардія до початку 20-го століття складалася з піхоти (3 полки) і кавалерії (3 полки). Японська гвардія включала піхоту (4 полки), кавалерію (1 полк), артилерію (1 полк), саперний і обозний батальйони й жандармський загін. Шведська гвардія мала піхоту (2 полки) і кавалерію (1 полк). Іспанська й австрійська гвардія мали по 2 роти піхоти й 1 ескадрону кавалерії. У Російській імперії гвардія (лейб-гвардія) була створена Петром I в 1687 році з війська у складі Преображенського й Семеновського полків, що офіційно отримали звання гвардійських в 1700 році. По Табелі про ранги (1722) офіцери гвардії, що комплектувалися, як правило, з дворян, отримували старшинство в 2 чина перед армійськими офіцерами. В 1813 році в Росії крім Старої гвардії засновується Молода гвардія. Ця назва була спочатку присвоєна 2 гренадерським і 1 кірасирському полкам за досягнення у Франко-російській війні 1812 року. На початку 20-го століття гвардія Російської імперії складалася з 12 піхотних, 4 стрілецьких і 13 кавалерійських полків, 3 артилерійських бригад, 1 саперного батальйону, флотського екіпажу й декількох гвардійських кораблів. Гвардійці брали участь майже у всіх війнах, які велися Росією в 18-20 століттях. В 1918 році імператорська гвардія була розпущена, а в Українській Державі гетьмана Скоропадського була створена Гвардійська Сердюцька дивізія чисельністю в 5000 багнетів.
Гвардійські війська СРСР
У Радянському Союзі гвардія була відроджена 18 вересня 1941 року, коли відповідно до рішення Ставки Верховного Головнокомандування за масовий героїзм, мужність особового складу, високу воєнну майстерність наказом наркома оборони СРСР № 308 були перейменовані: 100-а стрілецька дивізія (командир генерал-майор Русіянов І. Н.) — в 1-у гвардійську стрілецьку дивізію; 127-а стрілецька дивізія — в 2-у гвардійську стрілецьку дивізію; 153-я стрілецька дивізія — в 3-ю гвардійську стрілецьку дивізію; 161-а стрілецька дивізія — в 4-у гвардійську стрілецьку дивізію. У танкових військах гвардійською стала 4-а танкова бригада полковника Катукова М. Е., перетворена на 1-у гвардійську танкову бригаду 11 листопада 1941 року. Першим гвардійським авіаційним полком 6 грудня 1941 року став 29-й Червонопрапорний винищувальний авіаційний полк, льотчики якого за 2,5 місяці війни збили 47 літаків противника. У квітні 1942 року гвардійськими стали крейсер «Червоний Кавказ», ескадрений міноносець «Стійкий», а в червні - крейсер «Червоний Крим». Частинам і з'єднанням, відзначеним гвардійським званням, відповідно до постанови Президії Верховної Ради СРСР вручалися гвардійські прапори. 21 травня 1942 року Указом Президії Верховної Ради СРСР для військовослужбовців гвардійських частин і з'єднань Радянської армії був заснований нагрудний знак «Гвардія», а для гвардійців ВМФ — прямокутна пластинка з муаровою стрічкою помаранчевих кольорів із чорними поздовжніми смугами. Одночасно були введені гвардійські військові звання. У Сталінградській битві воювали 1-а, 2-а, 3-я гвардійські армії, а після розгрому німецьких загарбників під Сталінградом у гвардійські перетворені 24, 66, 21, 64, 62, 30 і 16-а загальновійськові армії, які стали відповідно йменуватися 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 і 11-ю гвардійськими арміями. В 1943 році з'являються перші гвардійські танкові армії: 22 лютого — 4-а (1-го формування) і 5-а танкові. В 1944 у гвардійські перетворені 1-а, 2-а й 6-а, а в 1945 - 4-а (2-го формування) танкові армії. Станом на 9 травня 1945 року у Радянських збройних силах гвардійського звання були визнані гідними: 11 загальновійськових і 6 танкових армій; 1 кінно-механізована група; 40 стрілецьких, 7 кавалерійських, 12 танкових, 9 механізованих і 14 авіаційних корпусів; 117 стрілецьких, 9 повітрянодесантних, 17 кавалерійських, 6 артилерійських, 53 авіаційних і 6 зенітно-артилерійських дивізій, 7 дивізій реактивної артилерії; 13 мотострілецьких, 3 повітрянодесантних, 66 танкових, 28 механізованих, 3 самохідно-артилерійських, 64 артилерійських полків; 1 мінометна, 11 винищувально-протитанкових, 40 реактивної артилерії, 6 інженерних і 1 залізнична бригади; 1 укріплений район; 18 бойових кораблів і велика кількість частин різних родів військ. Сьогодні гвардія існує в деяких країнах як особиста охорона монарха або президента.
Сучасні словники
1. У деяких країнах особиста охорона глави держави. 2. Добірна привілейована частина військ. 3. В Україні - почесне звання, яке присвоєно військовим частинам і з'єднанням Збройних Сил, що особливо відзначилися в боях Другої світової 1941-45 рр. 4. Особливі формування для військових чи поліцейських цілей (г. республіканська, цивільна тощо). 5. Передова частина якогось класу, соціальної групи (напр., стара гвардія).
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Джерела та література
История гвардии Римской(затем Византийской)Империи]