Набір

Набір, -бо́ру, м. Наборъ. Бути ж мені у неволі, у некруцькому наборі. Нп. НА́БІР, присл., розм. У борг, без грошей. Лихий та збентежений вертався Хома з порожньою пляшкою з корчми: шинкар не дав набір (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 91); Крамарі.. давали їй крам завжди гарний, бо вона ніколи не брала набір (Любов Яновська, I, 1959, 235); Часто він віддавав свій немудрий товар в набір і тоді доводилося переживати скрутні безхлібні дні (Михайло Стельмах, I, 1962, 126). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 17.Коментарі (0) НАБІ́Р, бору, чол. 1. Дія за значенням набирати 5, 7. Уже першого дня мобілізації кілька десятків чоловік пішло з села. А через місяць-два — другий набір (Андрій Головко, II, 1957, 515); — Коли буде набір робітників на пилорами, я протегуватиму (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 20); // Наймані, завербовані для чого-небудь люди. Гаркуша був вдоволений новим набором (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 217). 2. Сукупність однорідних предметів, які разом становлять щось ціле. Осторонь, так, щоб усім було видно, червоніла атласна коробка набору «Червона Москва» (Вадим Собко, Звич. життя, 1957, 85); За дорученням райкому вони мали вручити переможцеві місячника лісу першу премію — патефон з набором пластинок (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 106). 3. друк. Сукупність набраних літер, що відтворюють який-небудь текст. 4. діал. Кладь; вантаж, вага. Тяглися [вози] болотною дорогою з тяжким набором (Іван Франко, VIII, 1952, 379). ♦ Набір слів — позбавлені смислу сполучення слів, фраз або слова фрази, якими прикривають істинні думки. Але ж і Мухтаров, нервуючись, так спрямував його думку, що годі було викручуватись, ховатись за набором слів (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 347). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 17.Коментарі (0)