Сага

Сага, -ги, ж. Заливъ рѣчной. Хведора безрідного.... над сагою Дніпровою в чистім полі поховати. Мет. 441. САГА́, и, жін.

1. Річкова затока. Плили б вони [квітки], аж поки в яку сагу спокійну не прибились до білих водяних лілей, — там стали б (Леся Українка, I, 1951, 193).

2. Протока; рукав ріки; стариця. На широкому острові між Старим та Новим Дніпром зеленіють сінокоси, ..а між зелом блищать проти сонця узенькі течії, як маленькі річки, узенькі саги (Нечуй-Левицький, II, 1956, 384); Перепинили [рибалки] Всю сагу сітками, Тоді в воду починають Гучно бить бовтами (Борис Грінченко, I, 1963, 28); Був тихий ранок. Перший пароплав Пройшов униз сагою — на Черкаси (Леонід Первомайський, II, 1958, 187).

3. Улоговина серед піщаних відкладів річки; // Озеро в такій улоговині чи в заплаві річки. Обидва чоловіки розповіли панові сотникові, що в лузі є озера, округ них куга й очерет, ті озера-саги вони можуть по пальцях перерахувати (Юрій Яновський, I, 1954, 278); // Болото в заплаві річки. Там, на гнилому дні саги, Верткі вужі, лякливі жаби (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 121); // Рослинність у заплаві річки. Очерет та сага вкрили річку в лугах, Самі луки пожовкли, зчорніли (Панас Мирний, V, 1955, 367); Хутір у лісах та болотах, навколо дрімучі саги, осоки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 431).