Імовірний
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 12:35, 13 квітня 2014; Макарова Оля (обговорення • внесок)
Імовірний, -а, -е. Довѣрчивый. Є й такі, що вимагають щирости, не скажи для того тільки, щоб зоставити повік нещасливими імовірних. МВ.
ВІРОГІДНИЙ , ЙМОВІРНИЙ , ІМОВІРНИЙ Вірогідний та ймовірний
Ці прикметники часом уважають за тотожні й помилково пишуть: «Я знаю про це з імовірних джерел»; «Таке припущення — вірогідне». А треба було написати навпаки: в першій фразі — вірогідних, у другій — імовірне. Прикметник вірогідний означає «цілком певний, цілком правдивий, достеменний, перевірений»: «Вірогідні написання букви «і» замість «о» починаються з XIV — XV вв.» (А. Кримський); а ймовірний — це «той, що його можна тільки припускати»: «Пригоди були довгі, плутані і завжди переходили межі ймовірного» (В. Козаченко). Крім того, слово ймовірний означає ще «довірливий, той, що легко вірить»: «Імовірний він дуже: найбрехливішому брехунові ладен зараз повірити» (Словник за редакцією А. Кримського).
{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут суспільства}}