Грач
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:05, 11 квітня 2014; Поліщук Тетяна (обговорення • внесок)
Грач, -ча, м. 1) Игрокъ. Чуб. ІІІ. 45, 46. Ні грач, ні помагач. Ном. № 6544. 2) Музыкантъ. Які грачі, шані й танці. Новомоск. у.
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ГРАЧ, а, чол. 1. Учасник якої-небудь гри. Ляпали карти грачів, блищав мідний казан з чорної печі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 147); // Той, хто любить грати в яку-небудь гру, знавець якоїсь гри. — Мабуть, не прийдесь [прийдеться] вам уздріти Таких грачів, як в давній час! (Іван Франко, X, 1954, 268).
