Амбар
Амба́р, -ру и Амба́рь, -ря, м. Амбаръ, отдѣльно отъ жилаго помѣщенія стоящая кладовая. Стор. Оп. 145. Шух. І. 106.
Амбар (. Від перс انبار Амбар, Амбар - «склад») - др.-рус. житниця, сховище жита, у слов'ян пов'язане в ритуально-магічній практиці із забезпеченням врожайності і родючості.
Зміст
Сучасні словники
АМБАР, а, чол., розм. Велике приміщення для зберігання зерна; комора.
АМБАР,-а,великий висячий замок.
Амбарна книга (великий в палітурці зошит для записів про товари, припаси).
Короткі відомості
Амбари з'явилися в Японії наприкінці 1 тисячоліття до Р.Х. Початково у них зберігали рис та інші крупи. Вони були прямокутної форми і підтримувалися 4—8 стовпами. Як засіб зберігання харчів цей тип комори використовувався наряду з керамічним посудом та ямами зберігання.
З малюнків на кераміці та бронзових дзовонах дотаку можна встановити, що амбари існували в Японії вже у 4 столітті до Р. Х., а залишки ям від вертикальних стовпів на стоянках поселень дають підстави твердити, що перші комори такого роду з'явилися у 9—8 століттях до Р. Х.
З археологічних розкопок відомо, що комори на підпорах продовжували використовуватися японцями у 1 — 5 століттях по Р. Х. Поступово вони набули квадратної форми і збільшились у розмірах. Зросла також кількість стовпів, яка їх підпирала центральну частину підлоги комори.
Найвідомішим амбаром, що зберігся до сьогодні, є імператорська комора Сьосоін. Вона знаходиться на території храму Тодайдзі у місті Нара. Ця комора служила сховищем скарбів монаршої родини Японії.