Коломийка

Коломийка, -ки, ж. 1) Жительница Коломыйскаго округа. Ой славная коломийка по дворі ходила. Чуб. IV. 492. 2) Особый родъ пѣсенъ въ Галиціи, Буковинѣ и Угорской Руси, получившій свое названіе отъ г. Коломыи, гдѣ онѣ наиболѣе распространены; каждая пѣсня состоить изъ 2-6 стиховъ въ 14 слоговъ каждый, съ цезурой послѣ 8-го стиха. Як я тую коломийку зачую, через тую коломийку дома не ночую. Гол. См. Сумцовъ. Коломийки. КС. 1886. IV. 3) Танецъ въ Галиціи и Угорск. Руси. Де-Волланъ, Угро-русскія пѣни. 16. 4) = Клепаня. Шапка эта такъ называется въ Галиціи по той причинѣ, что ее носять въ Коломыйскомъ округѣ. Гол. Од. 69. 5) Родъ сумки шерстяной, носимой гуцулами-мужчинами черезъ плечо. То-же, что и дзьобенка. Kolb. I. 37.

Сучасні словники

Коломийка , и, жін.

1. Українська народна пісенька типу частівки. З гори на гору, з поточка в поточок — пурха коломийка, така легенька, прозора, що чуєш, як од неї за плечима тріпають крильця... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 314); На тих машинах кількадесятеро хлопців і дівчат сидять та коломийки співають (Семен Журахович, Опов., 1956, 193).

2. Український гуцульський масовий танець, основною фігурою якого є замкнене коло. Хороводи, метелиці, гопаки, козаки, коломийки, гуцулки, різні сюжетні танці.. разом з новими танцями складають основу хореографічного мистецтва і в наш час (Мистецтво, 4, 1962, 20); * Образно. Ватра з радості лиже чорний котел, в якому сироватка гуля коломийки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 326). Коломийка — традиційний жанр української фольк-музики і хореографії. Коломийка-дворядкова народна пісня (співанка). Кожен рядок коломийки має 14 складів з обовязковою цезурою (паузою) після восьмого складу.