Плем’я
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:37, 26 січня 2014; Лілія (обговорення • внесок)
Пле́м’я, -м’я и -мени, с. 1) Племя, поколѣніе, родъ, потомство. Иногда объ одномъ лицѣ въ значеніи родственникъ. Приїздить він до дядька, а дядина побачили та й кае: «це ж наше плем’я їде». Мнж. 59. 2) Племя, народъ. В ті давні часи український народ жив невеличкими племенами. Левиц. Перші кн. 5.
Плем’я́, -м’я́ти, с. Племянникъ или племянница. Употр. преимущ. во мн. ч.: плем’я́та. Дивись: шишок уже нема, а треба ще братам, плем’ятам, хрещеній матері, кумам... Алв. 36.
