Ворон
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:33, 29 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Ворон, -на, м. 1) Воронъ, Corvus. По дівчиноньці отецьмати плаче, а по козакові чорний ворон кряче. Мет. 96. 2) — морський. Альбиносъ. Вх. Пч. II. 9. 3) Дѣтская игра, въ которой воронь хватаетъ дѣтей, а мать защищаетъ ихъ и пр. Маркев. 71. Чуб. 73, 75; Ив. 56; КС. 1887. VI. 483. Ум. Воронок. Аф. 322. Ув. Вороняка. Аф. 322.
