Воркун
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:33, 29 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Воркун, -на, м. = Воркотун. А на печі воркун ворчить. О. 1861. XI. Св. 51. Ум. Воркунок, воркуночок. Ой воркуне та воркуночку, не бий мене та в головочку. Г. Барв. 40.