Бовтати

Бовтати, -таю, -єш, гл. Взбалтывать.

Сучасні словники

БОВТАТИ, аю, аєш, недок.

1. перех. Розмішувати рідину, струшуючи або колотячи її. — У цієї [Христі] кров — огонь! — бубонів Довбня, бовтаючи ложечкою чай (Панас Мирний, III, 1954, 201); Господиня ретельно бовтала дерев'яною ложкою квашу в прикрашеному кривулькастим візерунком череп'янику (Іван Чендей, Поєдинок, 1962, 189); // Приводити в стан неспокою; сколочувати. [Олеся:] Дай мені одну вудочку.. [Влас:] Знов бовтатимете, усю рибу розполохаєте? (Марко Кропивницький, II, 1958, 284); Він почав тупотіти і бовтати навколо воду (Олесь Донченко, III, 1956, 226).

2. неперех., чим. Хлюпатися. Сиділи навпочіпки над струмком, бовтаючи руками у воді (Олесь Донченко, III, 1956, 364).

3. неперех., чим. Махати, хитати туди й сюди. Летить [сотник] попід небесами: руками бовта, мов крилами (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 201); Володислав задоволено реготав,., бовтав як тільки міг руками (Григорій Епік, Тв., 1958, 122); Данько, весело бовтаючи ногами, задер голову кудись у небо (Олесь Гончар, II, 1959, 40).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 207.

Ілюстрації