Воля

Воля, -лі, ж. 1) Воля, свобода. Степ та воля козацькая доля. Ном. № 767. Дай рукам волю, то сам підеш у неволю. Ном. № 3821. Чи по волі, чи по неволі. По собственному желанію или по принужденію. Рудч. Ск. І. 93. Волею зробити. Свободно, по собственному желанію сдѣлать. Волею моє серце з твоїм понялося. О. 1861. XI. 15. 2) Власть, сила. Чия воля, того й сила. Ном. № 1054. Не будуть мать вражі ляхи на Вкраїні волі. А я живу в Божій волі, не дав мені Господь долі. Мет. 57. В своїй ха ті своя правда і сила, і воля. Шевч. 211. 3) Желаніе, соизволеніе. Як Божа воля, то вирнеш з моря. Ном. В свою волю. Какъ хочешь. Живи, доню, в свою волю так, як полюбила. Мет. Про мою волю. Для меня все равно. Про мою волю роби, як хочеш. НВолын. у. Чинити чию волю. Исполнять чье желаніе, приказаніе. Чини ж мою волю. Шевч. 15. Чинити свою волю. Дѣлать свое, по своему. А тим часом вороженьки чинять свою волю кують речі недобрії. Шевч. 69. Уволити, учинити волю. Исполнить желаніе. А циганочко да ворожечко, ой уволи мою волю: да причаруй да козаченька, що гуляє зо мною. Мет. 87. Ум. Воленька.