Цюрити

Цюрити, -рю, -риш, гл. = Дзюрити. Гол.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЦЮРИТИ, ить, недок., розм. Те саме, що дзюрити. — Цигане, чому ти хати не покриєш? Аде [глянь], всюди цюрить! — Та як тепер покривати, коли дощ іде? (Україна сміється, I, 1960, 292); — Будеш ти матися! Кров із тебе цюритиме, так будуть бити! (Лесь Мартович, Тв., 1954, 131). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 254.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

дзюрити -и/ть, недок., розм. Текти, витікати тонким струменем, струмком.

Ілюстрації

[1]