Цукерок
Цукерок, -рка, м. Конфекта. Не треба мені цукерків! Як схочу, то й сама куплю. Левиц. Пов. 188.
Сучасні словники
СЛОВОПЕДІЯ Універсальний словник-енциклопедія
ЦУКЕРОК цуке́рок іменник чоловічого роду
СЛОВОПЕДІЯ Універсальний словник-енциклопедія
ЦУКЕРОК (з цукрового сиропу) карамелька, зб. монпансьє, карамеля, карамель; (з молока й цукру) тягучка; цукорок, цукорка.
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЦУКЕРОК, рка, чол. Те саме, що цукерка. — Коли моє життя не вдалося, не можу ж я осолодити його цукерком у розмальованій обгортці... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 325); Бараболя виймає з кишені довгий саморобний цукерок, подає синові. Той недовірливо дивиться на таку розкіш, тягне її до себе, зубами обриває папірець, але потім розламує цукерок і одну половину простягає Бараболі (Михайло Стельмах, II, 1962, 289).
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
Цукерок -рка; см. цукерка конфе/та; уменьш. конфе/тка.
Словари и энциклопедии на Академике
Конфета цукерок (-рка), цукерик, цукерка, (гал.) цукорок. [Червоні папірці з цукерків (Васильч.). Дала йому ще одного цукерика (Звин.)]. -ты - цукерки (-ків). Прямо -та, а не человек - чистий марципан, а не людина.
