Крадій
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:01, 18 січня 2014; Наташа Валова (обговорення • внесок)
Крадій, -дія, м. Воръ. Лубен. у.
Зміст
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
[1]
КРАДІЙ, я, чол. Те саме, що злодій 1. [Тоня:] Ви знову дверей не зачинили? А ще крадіїв боїтесь (Іван Кочерга, II, 1956, 432); Крадіїв негайно звільнили з підприємства (Радянська Україна, 5.VII 1963, 3). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 319.
Українсько-російський словник
[2]
крадій -дія/ вор; похити/тель
Українсько-російський словник. - ВТФ «Перун». В’ячеслав Бусел. 2008.
Словник синонімів
[3]
КРАДІЙ ЗЛОДІЙ; (на посаді) розкрадач; (авта) автокрад, (літака) |авіо|пірат, з. запірвач.
Ілюстрації
[4] | [5] | [6] | [7] |