Щамбити

Щамбити, -блю, -биш, гл. Щепать.

Сучасні словники

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Щамбити, -блю, -биш, гл. Щепать.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЩИПАТИ, аю, аєш, недок., перех. і без додатка. 1. Сильно затискувати, защемляти пальцями, дзьобом і т. ін. шкіру тіла. Піднявся писк, стогнання, охи, Враг на врага скакав, мов блохи. Кусався, гриз, щипав, душив (Іван Котляревський, I, 1952, 238); Вона мене й щипає, і штирхає, і гребінцем мене скородить, і шпильками коле, і водою зливає, — чого, чого не доказує над моєю головонькою бідною! (Марко Вовчок, I, 1955, 109); Я щипав себе лівою рукою за ногу крізь дірку в штанях, щоб не сказати батюшці чого-небудь (Іван Микитенко, Кадильниця, 1959, 40); Щипала [Орися] дівчат і взагалі бісилася, не маючи сили стримати розпишнілу, розквітлу дівочу енергію (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 127); Населення, коли не рахувати курей, гусака, якого я навчив щипати посесора, .. складалося іще з чотирьох осіб (Василь Еллан, II, 1958, 32). 2. Діючи, впливаючи на що-небудь, викликати в когось відчуття болю. Три стовпи розійшлися широкими смугами до середини неба. Мороз брав, аж за пальці щипав. А Настя і не примічала того (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 363); Холодна роса щипала босі ноги, ранкова свіжість сиротами виступала на тілі (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 163); Сік його [яблука] аж шипів і злегка щипав язик (Олесь Донченко, IV, 1957, 132); Боком пригинався [Дмитро] і вперто йшов уперед. Чув, як солоний піт щипав спину, і в обличчя, особливо в підборіддя, впивалися пронизливі пекучі голки (Михайло Стельмах, II, 1962, 383); Холодний вітер щипав за щоки, за ніс (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 463). 3. перен. Дошкуляти, завдаючи переживань, неприємностей. Загнибіда сидів і похмуро дивився на Колісника! досада щипала його за серце (Панас Мирний, III, 1954, 93); Смуток щипає В і тю (Степан Васильченко, II, 1959, 182); Треба тільки проникнути пізно ввечері в школу і по драбині вилізти на горище. Легенький холодок щипав за серце при цій думці (Олесь Донченко, II, 1956, 419); // безос. Венеру.. за душу щипало, Що з флотом поступили так; Од жалю серце замирало, Що сяде син на міль, як рак (Іван Котляревський, І, 1952, 217); А пес, що втішно зветься Амуртаєм, В квартирі нашій так наївно вив, Що серце нам щипало мимоволі, Хоч і минущі ті собачі болі (Максим Рильський, II, 1960, 281); // Те саме, що колоти 5. — Чоловік.. чесно поживе, добрим словом згадає... — А тепло ж буде від того доброго слова? — щипає Пацюк (Панас Мирний, II, 1954, 176). 4. Рвати, відривати щось, захоплюючи пальцями. Ой люблю я, люблю дівчину мою, Що ходить, гуляє в вишневім саду, Щипає, зриває зелен виноград (Павло Чубинський V, 1874, 288); Щипала [Тетяна] на обніжку блакитно-огневі черевички, вибирала з них найкращі й механічно тулила в букетики (Степан Васильченко, II, 1959, 103); Максим щипав в кишені малай, простягає птиці (Михайло Стельмах, I, 1962. 238); // Відриваючи що-небудь дзьобом, губами, з'їдати; скубти. Вигін за садком зразу, високий, крутий. Тут і там по йому [ньому] коні пасуться, телята щипають травичку (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 102); Сім років тому тут росли самі бур'яни, де здичавілі монастирські кози щипали будяки (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 130); Коні, що паслися спочатку на стерні, перемандрували в улоговину, де було більше трави, і ясно чулося, як вони там подзвонюють вуздечками і щипають траву (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 289); // перен., розм. Завдавати якоїсь шкоди, втрат кому-небудь. — Що, пане сотнику, потроху щипаємо січовиків? — Виходить, ясновельможний князю, щипаємо (Іван Ле, Наливайко, 1957, 62). 5. Захоплюючи пальцями, посмикувати що-небудь. Думала Оксана, думала; щипала той рукав у сорочки довгеньке (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 446); Всі засміялись, а Васюта сидів поважно й щипав свого білявого вусика (Борис Грінченко, II, 1963, 485); Вони [казахи] сидять, щипають себе за рідкі, наче кущики полину, борідки, розмовляють (Олесь Донченко, I, 1956, 129).

Всесвітній словник української мови

щамби́ти • Відмінювання • Синоніми • Антоніми • Фразеологізми

щамби́ти– дієслово недоконаного виду

Інфінітив щамби́ти однина множина Наказовий спосіб 1 особа щамбі́мо, щамбі́м 2 особа щамби́ щамбі́ть МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа щамби́тиму щамби́тимемо, щамби́тимем 2 особа щамби́тимеш щамби́тимете 3 особа щамби́тиме щамби́тимуть ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС 1 особа щамблю́ щамбимо́, щамби́м 2 особа щамби́ш щамбите́ 3 особа щамби́ть щамбля́ть Активний дієприкметник

Дієприслівник щамблячи́ МИНУЛИЙ ЧАС чол. р. щамби́в щамби́ли жін. р. щамби́ла сер. р. щамби́ло

Ілюстрації