Ваба

Ваба, -би, ж. 1) Приманка. Желех. 2) Прелесть, привлекательность. А самому як кортіли і любощі й молодецькі ваби. Г. Барв. 509.

 Ваба - подвивку вовків , для визначення перед полюванням місцеперебування та чисельності вовчого виводка . 
 За часом В. буває вечірня або ранкова , і проводиться таким чином: вабельщіка вмощується на шляху проходження 
 вовків на корми або з кормів , переважно на галявині або в поле , і , ховаючись за кущами або деревами ,
 припадає на коліна і починає вити , протяжно , дико і гнусліво , спочатку порівняно тихо , потім , 
 поступово піднімаючи тон , у всю силу грудей , і, нарешті , - раптом переходячи в початковий же тон .
 Деякі мисливці вабят в кулак , інші ж у глиняний глечик з розбитим дном. Почувши В. , вовки починають 
 відгукуватися : у запеклого (старого ) самця голос дуже грубий і басист ; у самки - вище і тонше ; у
 переярков (див. це слово ) - ще тонше , і вони виють , неначе жують щось ; молоді ж виють схоже з 
 уривчастим гавкотом молодих собак , іноді взвізгівая і бурмочучи . Іноді вабой користуються для того ,
 щоб підманити вовків на близьку відстань і вбити їх .

[1]

Ілюстрації

[2]