Гусак
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:00, 13 січня 2014; Денисенко Аня (обговорення • внесок)
Зміст
Словник Грінченка
Гусак, -ка, м. 1) Гусь самецъ. Гусак гуску кличе. Нп. 2) Языкъ, дыхательное горло и легкія, вмѣстѣ взятыя (терминъ мясниковъ), ливеръ. Телячий гусак. 3) Ножная длинная колодка, въ которую заковываютъ нѣсколько человѣкъ. Ум. Гусачок.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник української мови
ГУСАК, а, чол. Самець гуски. Соломія зупинилась на мить, щоб подивитись здалеку, як дикий гусак старанно укладав пір'ячко на голові самички (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 361); * У порівняннях. Старі клавіші засичали, як гусаки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 55).
Словник України
гуса́к – іменник чоловічого роду, істота
Ілюстрації
|
|
|
|
