Водорщі
Водорщі, -щів, мн. = Водохреще. Желех.
Сучасні словники
Водорщі, -щів, мн. = водохреще. Желех. Водохреще и мн. водохрещі. Праздникъ Богоявленія. Ном. № 11217. ХС. І. 73. Пішла, хрести всюди на Водохрище пописала, скотину покропила. Г. Барв. 337. Иногда во мн. ч. водохрища. Водохрищ.... дождать. О. 1862. IV. 89.
ВОДОХРЕЩЕ, а, сер., ВОДОХРЕЩІ, ів, мн. Церковне свято 19 січня на пам'ять євангельської легенди про хрещення Ісуса Христа. — Пішла [челядка], хрести всюди на водохреще пописала, скотину покропила (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 337).
Водо́рщі, -щів, мн. = Водохреще. Желех. Водо́хреще и мн. Водо́хрещі. Праздникъ Богоявленія. Ном. № 11217. ХС. І. 73. Пішла, хрести всюди на Водохрище пописала, скотину покропила. Г. Барв. 337. Иногда во мн. ч. водо́хрища. Водохрищ.... дождать. О. 1862. IV. 89.
Рими до слова «водохреще» Сто слів із поезії з подібними закінченнями: хлеще, поплеще, переплеще, плеще, вобще, вообще, найкраще, накраще, краще, наще, напропаще, пропаще, аще, доще, сполоще, полоще, кострище, вітрище, зрище, пожарище, згарище, ігрище, грище, позорище, потворище, горище, зборище, сокирище, монастирище, пустирище, ратище, замчище, урочище, очище, річище, губище, гульбище, бабище, стійбище, відсвище, свище, урвище, явище, превище, ревище, прізвище, лігвище, череповище, димовище, румовище, пристановище, линовище, руйновище, гнойовище, бойовище, середовище, гніздовище, кладовище, родовище, видовище, осудовище, торговище, страховище, бомбосховище, летовище, хмаровище, вировище, найвище, стовквище, вище, городище, бородище, попелище, селище, вудлище, звалище, ристалище, муравлище, вудилище, чистилище, святилище, юрмище, гурмище, тремище, сонмище, снище, стернище, днище, парканище, пристанище, вогнище, огнище, капище, скопище, всипище, невмируще, півсуще, суще, кричуще, загребуще.
Ілюстрації
|
|
|
|
|
Див. також
СВЯТА ВОДОХРЕЩЕ Це свято, що відзначається 19 січня, має й іншу назву — Богоявлення. Може виникнути закономірне запитання: чому Богоявленням названий не день народження Ісуса Христа, а саме цей день. Відповідь проста: справжній день не той, у який Христос народився, а той, у який він хрестився й освятив воду. На відміну від багатьох інших свят, що поєднали традиції народні й церковні, це суто християнське свято, воно прийшло до нас із запровадженням християнства. Коли Ісусу Христу виповнилося тридцять років, він прийняв хрещення від Івана Хрестителя на річці Йордан. Християнські перекази оповідають, що коли Син Божий виходив із води, небеса розкрилися, і в цю саму мить на плече його опустився голуб. Це був Святий Дух. Звідси й пішла традиція хрещення у воді. До речі, усі більш-менш значні церковні свята супроводжуються освяченням води. Уперше людина занурюється у святу воду під час хрещення, зазвичай невдовзі після народження. Таким чином людина «оновлюється» для майбутнього достойного життя. Свячена вода неодмінно має бути присутня під час освячення храмів, жилих і господарських будівель, а також усіх предметів, що використовуються під час богослужіння. Свячена на Водохреще вода має вживатися натще. Вважається, що саме за цієї умови вона має найбільшу силу. До магічних властивостей свяченої води відносять здатність гамувати пристрасті, відганяти від оселі злих духів, дарувати хворому одужання часто навіть від невиліковних хвороб. Деякі священики переконані, що не існує ліків кращих за святу воду. Може виникнути питання, навіщо треба щороку знову і знову освячувати воду? Відповідь досить проста. Світ наш сповнений гріхів, а церква, освячуючи воду, повертає водній стихії первинну чистоту. Священики акцентують увагу на тому, що Бог не творить чудес там, де людина їх очікує просто з цікавості, без щирого наміру скористатися ними задля власного спасіння. Щоб свячена вода приносила користь, необхідно дбати про чистоту власних думок і вчинків. Але повернемося до опису свята Водохрещення. За тиждень до свята чоловіки вирубують із річкового льоду хрест великого розміру, обливають червоною фарбою або й просто буряковим квасом. Так само з льоду вирубують престол побіч хреста. Завершують святкову композицію соснові або ялинові гілки у вигляді арки — це «царські врата». На березі річки, знову ж таки біля льодового хреста, відбувається ще одне нетривале святкове богослужіння, потім священик занурює в річкову воду (в ополонку) хрест під спів хору «Во Йордані хрещуся тобі, Господи...». Ось тепер вода вважається освяченою, і люди набирають з ополонки у принесений із собою посуд свячену воду. Після всіх процедур громада повертається додому. За народними віруваннями, коли священик опускає хрест у ополонку, з річки вистрибує нечиста сила, і гуляє вона землею до тої пори, поки якась жінка не випере в річці білизну. Господині не квапилися повертати нечисту силу у воду — хай побільше її загине від сильних морозів. За легендою, на Водохрещенпя вода в річці на якусь мить перетворюється на вино. Принісши додому свячену воду, господар кропить усе в оселі й господарстві. Уся родина сідає до столу, перед їжею випивши свяченої води. Після обіду дівчата йдуть до річки, щоб умитися йорданською водою — задля вроди та здоров'я. Подекуди зберігається звичай співати господарю оселі величальні пісні: Гей, пане господарю, У господі, як в раю: У тебе воли половії, У тебе плуги золотії, У тебе двори кедровії, У тебе столи калиновії... Величальні пісні годиться завершувати побажаннями добра, щастя, злагоди та багатства, наприклад, такими: Гей, пане господарю, Щасти, Боже, з Йорданом, І з водицею, і з царицею, З усім домом, з усім добром, І з синами-соколами, І з дочками-чічками... У відповідь на таке щедре побажання всього найкращого господар дому обдаровує співців грішми. Перший понеділок після Водохрещення — святий. Цього дня можна їсти тільки пісні страви.
