Вексель

Вексель, -ля, м. Вексель. Векселя не дав. Г. Барв. 318.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВЕКСЕЛЬ, я, чол. Борговий документ встановленого законом зразка про обов'язкову сплату боржником певної суми грошей у вказаний строк. [Храпко:] Ви мені видасте векселя на стільки там треба буде, а я грошима розстараюся (Панас Мирний, V, 1955, 169); Показались борги, векселі, які треба було сплачувати (Іван Франко, VI, 1951, 237); * У порівняннях. За неї [ворожу кулю], як по довготерміновому векселю, Захар ще має відшкодувати борг у ворога (Іван Ле, Право.., 1957, 161).

Глосарій термінів Фондового ринку

ВЕКСЕЛЬ цінний папір, якій засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку певну суму грошей власникові векселя (векселедержателю).

Словник термінів, уживаних у чинному Законодавстві України

ВЕКСЕЛЬ цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику В. (векселедержателю). Випускаються два види В.: простий і переказний. "Про цінні папери і фондову біржу", Стаття 21

Словник іншомовних слів Мельничука

ВЕКСЕЛЬ ве́ксель (нім. Wechsel, букв. – зміна, розмін) письмове боргове зобов’язання встановленої форми, що дав власникові (векселедержателю) незаперечне право вимагати від боржника (векселедавця) сплати зазначеної у В. суми грошей у вказаний строк.

'Eкономічна енциклопедія

ВЕКСЕЛЬ рос. вексель (нім. Wechsel, букв. — обмін) — цінний папір у вигляді довгострокового зобов'язання, складеного у письмовому вигляді за певною формою. В. дає особі, якій його видано, тобто векселетримачу, безумовне, підтримуване законом право на одержання (повернення) наданого ним на зазначений строк і на певних умовах грошового боргу.

Словник іншомовник слів

ВЕКСЕЛЬ вексель; ч. (нім., букв. - зміна, розмін) письмове боргове зобов'язання встановленої форми, що дає власникові (векселедержателю) незаперечне право вимагати від боржника (векселедавця) сплати зазначеної у В. суми грошей у вказаний строк. Див. також: акредитив, бони, ваучер, облігація, сертифікат, чек

УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія)

ВЕКСЕЛЬ кредитний документ; письмове, на спеціальному бланку зобов'язання сплатити певну суму грошей у визначений термін зазначеній особі чи пред'явникові, який цей вексель підпише.