Цеглина

Цеглина, -ни, ж. Кирпичина. Поклади холодну цеглину на піч, хиба не потеплішає. Ком. II. 48. Ум. Цеглинка, цегли́ночка. Шевч. 310.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також

Сучасні словники

Цеглина

ЦЕГЛИНА, и, жін.

1. Прямокутний брусок з глини (перев. випаленої), який вживається як будівельний матеріал. Курить мара, все трощить, мне. Чи то лозина, чи цеглина... (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 187); Іван довго стояв, спостерігаючи, як муляр вибирав цеглину (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 54); Юнак мовчки починає збирати цілі цеглини, старанно вкладаючи їх на місце (Анатолій Шиян, Магістраль, 1934, 213); * Образно. До моря сліз, під тиском пересудів Пролитих, і моя вплила краплина: До храму людських змагань, праць і трудів Чень і моя доложиться цеглина (Іван Франко, X, 1954, 24); Всяка оригінальна річ є цеглина фундаменту для величної будівлі людського розвитку (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 14); * У порівняннях. Кричить прикажчик нам мордатий: — Косіть, косіть! А хліб глевкий у животі, — немов цеглини... (Володимир Сосюра, II, 1958, 400).

2. збірн., діал. Цегла (у 1 знач.). Був у нас добрий будинок з вербини. Ґонтовий дах, димарі із цеглини (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 339).

[1]Академічний словник

цеглина — и, ж. 1) Прямокутний брусок із глини (перев. випаленої), що вживається як будівельний матеріал. 2) збірн., діал. Цегла (у 1 знач.) … Український тлумачний словник 2цегла — и, ж. 1) збірн. Будівельне штучне каміння у вигляді прямокутних брусків з глини (перев. випаленої). •• Це/гла сире/ць будівельний матеріал із невипаленої глини. 2) рідко. Те саме, що цеглина 1) … Український тлумачний словник 3цеглинка — и, ж. Зменш. пестл. до цеглина 1) … Український тлумачний словник 4лещадь — (давньорус. лоск) 1. Тонко обтесана, поколена шарами кам яна плита чи квадратна цеглина для настилу підлоги. 2. Вогнетривка цегла, якою викладається днище домни. 3. Зображення невеликого майданчика на давньоруській іконі, площин т. зв. іконних… …

[2]Тлумачний словник онлайн

Цеглина и, ж. 1. Прямокутний брусок з глини (перев. випаленої), який вживається як будівельний матеріал. Курить мара, все трощить, мне. Чи то лозина, чи цеглина… (Гл., Вибр., 1951, 187); Іван довго стояв, спостерігаючи, як муляр вибирав цеглину (Чори., Впзвол. земля, 1959, 54); Юнак мовчки починає збирати цілі цеглини, старанно вкладаючи їх на місце (Шиян, Магістраль, 1934, 213); *Образно. До моря сліз, під тиском пересудів Пролитих, і моя вплила краплина: До храму людських змагань, праць і трудів Чень і моя доложиться цеглина (Фр., X, 1954, 24); Всяка оригінальна річ є цеглина фундаменту для величної будівлі людського розвитку (Досв., Вибр., 1959, 14);* У порівн. Кричить прикажчик нам мордатий: — Косіть, косіть/ А хліб глевкий у животі,— немов цеглини… (Сос, II, 1958, 400). 2. збірн., діал. Цегла (у 1 знач.). Був у нас добрий будинок з вербини. Ґонтовий дах, димарі із цеглини (ЇДог., Поезії, 1958, 339).

Словник української мови онлайн: Цеглина