Фуфалиця

Фуфалиця, фуфелиця, -ці, фуфеля, -лі, ж. = Завірюха. Шух. І. 107. Желех.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Хуртовини й заметілі
3 Пісяня "Хуртовина"
4 Ілюстрації
5 Медіа
6 Див. також

Сучасні словники

Завірюха (метелиця, хурделиця, хуртовина, сніговій) — атмосферне явище, що являє собою перенесення вітром снігу над поверхнею землі з погіршенням видимості. Заметілі зменшують видимість на дорогах, заважають роботі транспорту.

завірюха

-и, ж. Сильний вітер із снігом; заметіль, хуртовина. Надворі було хуртеча Та метелиця мете; За ворітьми коло вікон Сніг горбами наросте (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 187); Свистіла, співала й плакала метелиця і на горбах над Дніпром замітала молодий сад (Олесь Донченко, VI, 1957, 375); * Образно. В саду день і ніч — золота метелиця, день і піч стоїть тихий шелест сухого листу (Степан Васильченко, II, 1959, 549); * У порівняннях. Зривається вихор, білий цвіт метелицею в'ється по галяві (Леся Українка, III, 1952, 215).

Фуфалиця

сильний вітер зі снігом; заметіль, хуртовина; метелицю як сніговий вітер пов’язували з нечистою силою (пор. безособові «Мете», «Дороги замело», отже, щось нечисте (якась зла сила) несе сніг, хурдить, замітає шляхи, отже стає на перешкоді людині); можливо, звідси: «Не те, що мете, а те, що зверху йде»; коли в горах бушує гірська метелиця, то, гадали, несеться «дияволова мати»; ще про завію кажуть: «Світа Божого не видать»; за народною прикметою, якщо на Різдво мете, то це до доброго роїння бджіл, тому бажають: «Як густо сніг мете, так щоб густо роїлися бджоли».

Фуфалиця

Сильний вітер із снігом; метелиця, хуртовина. Сніг, завірюха, бо вже зима коло вуха (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 98); Крутить завірюха, сипле колючий сніг в очі (Віталій Петльований, Хотинці, 1949, 125); * Образно. Вітер вривався у вишник, крутив білі пелюстки, здіймав вишневу завірюху (Олесь Донченко, IV, 1957, 220); * У порівняннях. Як рій той, гули [бабусині казкп] в дитячій голівоньці; як завірюха, крутились, вихорились... (Панас Мирний, I, 1949, 143).

Фуфалиця

Сильний вітер із снігом; заметіль. Реве, стогне хуртовина, Котить, верне полем (Тарас Шевченко, I, 1963, 34); Завиває хуртовина, Вітер валить з ніг; Не потрапиш, де хатина, — Все засипав сніг (Павло Грабовський, I, 1959, 533); А хуртовина вже така розігралася, що з ніг валить. Вітер жменями сніг у лице кидає, дух забива (Гнат Хоткевич, I, 1966, 166); Хуртовина гасала по полю і наскрізь продувала людей (Петро Панч, Син Таращ. полку, 1946, 58); Не вмістиш цієї картини, Мабуть, ні в яке полотно: Гудуть у степу хуртовини, А шахти ростуть все одно!

Хуртовини й заметілі

Хуртовини й заметілі відносять до небезпечних явищ погоди, які різко зменшують горизонтальну видимість та перерозподіляють сніговий покрив. У процесі перенесення снігу утворюються замети. Це вали та кучугури снігу на дорогах та перед перешкодами. Товщина шару снігу на дорогах та перед перешкодами може бути в 2-5 разів більшою, ніж на відкритому полі. Це вимагає великих витрат на очистку доріг від снігу. В Україні найменше хуртовин буває на півдні – 5-10 днів. На північному сході України їх буває понад 25 днів, а в Карпатах щорічно спостерігається 30-35 днів. В окремі роки на північному сході хуртовини бувають протягом 44-49 днів, а в Кримських горах та Карпатах може бути 50-70 днів.

Пісяня "Хуртовина"

сл.М.Сингаївського муз.М.Катричка

Небо вітром закружляло, Гори снігом замело. Ще такого бувало, Та кохання нас звело. Впала зоряна сніжинка, Мов зронив зимовий птах, Та сніжинка-порошинка Засвітилась на кустах. ПРИСПІВ: Хуртовина, хуртовина, Сніг з небесного крила, Ти серця нам освятила, А сніжок не замела.

Ти зі мною, я з тобою - Дві сніжинки, два чуття. Ми зріднилися з любов`ю, А любов на все життя. І сади, і луки білі, Біле місто і село... Ще такої заметілі У житті в нас не було. ПРИСПІВ.

Небо вітром закружляло, Гори снігом замело. Ще такого бувало, Та кохання нас звело. І сади, і луки білі, Біле місто і село... Ще такої заметілі У житті в нас не було. ПРИСПІВ.