Фасия

Фасия, -сиї, ж. Гнѣвъ. Вх. Лем. 477.

Сучасні словники

Фасия'

• Гнів — бурхливий вияв злості, спрямований на ближнього; злісний стан душі, почуття сильного обурення; стан нервового збудження, роздратування.

Буває три види гніву: • гнів, який палає всередині. Таким гнівом називається не тільки прихована злість, що не виявляється у словах та вчинках, — це постійний стан душі, який не обов'язково має бути спрямова¬ним на якийсь визначений об'єкт. Образа — це також внутрішній гнів; • гнів, що виявляється у словах та вчинках. У будь-якому грубому, неввічливому, позбавленому лагідності і любові слові проявляється наш гнів. Найпоширенішою формою такого гніву є спалахи люті; • гнів, який горить протягом довгого часу, або злопам'ятність. Такий вид гніву найбільш противний Богу, оскільки Господь наголошує на тому, щоб щиро прощати образи. Гнів у будь-якому вигляді — це дуже небезпечна пристрасть, оскільки веде до чоловіковбивства.

• Лють — крайня форма гніву.

З біологічної точки зору, лють — це перезбуджений стан царини мозку, котрий впливає на формування психікою негативних емоційних відчуттів у свідомості людини, обумовлене надлишком збуджуючих речовин — природною їх генерацією, внаслідок якихось фізіологічних процесів, або введених у кров ззовні. Лютувати — виявляти безжальну ірраціональну жорстокість, нещадність (щодо людини).

Ілюстрації

Див. також

• [1].
• Психологічна практика стверджує, що гнів посідає одну з перших позицій у списку речей, які загрожують стосункам та, не в останню чергу, адекватності. Щоб зрозуміти, як абсолютно нормальні, як правило, закохані люди можуть перетворюватися на сварливих відьом, потрібно усвідомити простий факт: гнів дуже схожий на тимчасове божевілля. Коли він вражає вас, то можна наговорити своїй половинці таких слів, які б навіть не подумали говорити злочинцю. Погрози, прокляття, лайки і завжди ефективне «тихе бурчання» - ось далеко не весь список того, що стає зброєю у сімейному скандалі.

Але чи можна упіймати розлюченого звіра? Ні! І хоча кожен з нас «закипає» при різних температурах, гнів – звісно, у розумних межах – є природною, навіть необхідною частиною стану людини. Коли він викликає праведне обурення та позитивні дії – це справа поетів та героїв. Але коли він починає вирувати і виходить з-під контролю, то може добряче попсувати навіть ідеальні стосунки. Різниця полягає в тому, наскільки добре ми можемо приборкувати, тренувати та спрямовувати оцей гнів, щоб не вкинути «яблуко розбрату» у душу вашого обранця.