В’юн
В’юн, -на, м. 1) Рыба вьюнъ. Колись щука застукала в’юна у такім куточку, що не було куди йому втікати. Рудч. Ск. І. 46. 2) Названіе вертляваго, живого вола. КС. 1898. VII. 46.
Зміст
Сучасні словники
а, чол.
1. Надзвичайно рухлива риба з видовженим гнучким тілом. Ми часто випливали удвох на рибу.. Витягали червоних колючих чортів, блакитних морських в'юнів, плескатих півнів і голку-рибу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 417); Дітвора любила ловити в таких болітцях, у липучому намулі, слизьких, чорно-коричневих в'юнів (Олесь Донченко, IV, 1957, 262); * У порівняннях. Верткий, мов в'юн (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 299); Вперлася [Настя] йому в груди обома руками, напружилась гнучкою лозинкою і вислизнула в'юном (Валентин Речмедін, Весн. грози, 1961, 137). 2. черен. Дуже спритна й хитра людина; пролаза. Виприснув Федір, як клинець з-під обуха... В'юн Федір! (Панас Мирний, IV, 1955, 233). ♦ Витися (звиватися, крутитися і т. ін.) в'юном біля (навколо) кого — підлещуючись, підлабузнюючись, догоджати кому-небудь. Біля нього в'юном крутився старий Митрофан Лизя (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 6); Мати в'юном викручувалася навколо знатної гості і аж надто принижувалася улесливістю (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 97).
в'юн 1 іменник чоловічого роду, істота риба в'юн 2 іменник чоловічого роду, істота про людину
(хто) пролаза, хитрун; (хамелеон) крутихвіст; в'юнок, в'юнець.
ихт.; перен. вьюн
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
В’юн Матеріал з Вікіпедії
Цікаві факти
В’юн Матеріал з сайту "Світ тварин"
