Цікавість

Цікавість, -вости, ж. 1) Любопытство. 2) Интересъ. Ти б мені росказав хоч для однієї цікавости. Левиц. Пов. 69. цікавість

Зміст

1 Сучасні словники
2 Іноземні словники
3 Ілюстрації
4 Медіа

Сучасні словники

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Цікавість, -вости, ж. 1) Любопытство. 2) Интересъ. Ти б мені росказав хоч для однієї цікавости. Левиц. Пов. 69.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЦІКАВІСТЬ, вості, жін. 1. Бажання, намагання дізнатися про щось в усіх подробицях; увага до кого-, чого-небудь; допитливість. Почала я тоді частіш до Марусі ходити — легше наче мені стало... Одно, що Маруся була мені завсіди добра, а друге, що цікавість моя: як то вони живуть із собою? (Марко Вовчок, I, 1955, 237); Півсела чекало сходу сонця, аби побігти, дізнатися. Оця молодиця жила найближче, отже, цілком природно, що її цікавість була найпекучіша (Гнат Хоткевич, II, 1966, 254); Цікавість знемогу і втому змагає, І дійсність здається нездійсненим сном (Леонід Первомайський, II, 1958, 335); На лекціях її цікавість часом переборщувала міру (Яків Качура, II, 1958, 32); Нові знайомі здавалися їй незвичайними і тим викликали до себе гостру цікавість (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 113). ♦ Жіноча (дівоча) цікавість — властива жінкам, дівчатам увага, інтерес до всього нового, незнайомого. Питає [лікарка] тихо, ледве чутно, наче соромлячись, наче підкреслюючи, що це не надмірна жіноча цікавість, а професійний обов'язок (Любомир Дмитерко, Обпалені.., 1962, 13); Дівчата мовчки стояли біля порога і, стримуючи свою жагучу жіночу цікавість, крадькома позиркували з-під хусток у бік молодого Яреська(Олесь Гончар, II, 1959, 148); З цікавістю — виявляючи інтерес до кого-, чого-небудь. З воза посипалося трохи землі у рів. Усі як один обернулися з цікавістю (Осип Маковей, Вибр., 1956, 497); З (рідко од) цікавості — бажаючи довідатися про кого-, що-небудь. Спершу я хотіла їхати до бабусі, та було б се по-панському їхати просто з цікавості. Мусила якусь зачіпку до того знайти (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 377); Вінцусиха, як в'юн, так і крутилася біля Марії, щоб вивідати, де ми лісу на хату взяли, може, з цікавості, а може, й Худик намовив (Ігор Муратов, Бук. повість, 1959, 40); Дідові не дуже хотілось балакать, а Панькові приспіла охота доконечне розпитать його од цікавості, бо він був цікавий зроду (Нечуй-Левицький, I, 1956, 54); На цікавість зібралося кому,діал. — допитливість, інтерес охопив кого-небудь. [Євгеній:] Але що вам сталося?.. На цікавість вам зібралося? (Іван Франко, IX, 1952, 11); Не без цікавості — з інтересом. Увійшов високий пан, надто чепурний, з надто ввічливою міною, ґречно вклонився баронесі, а на Софію поглянув не без цікавості (Леся Українка, III, 1952, 529); В армії Тарас був парторгом роти. Він сам часто виступав перед солдатами, і все те, про що говорила Ольга Іванівна, було йому добре відоме. Але слухав її не без цікавості (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 161); Пуста цікавість — непотрібна допитливість, бажання знати що-небудь. Поважний бригадир нам мовчки руки стис, Мовляв: мабуть, таки не фертики ці троє... Видимо, не любив порожніх він гульвіс, Що їздять у радгосп з цікавості пустої (Максим Рильський, III, 1961, 202); Цікавість бере (брала, взяла, розбирає, розібрала, охоплює, охопила і т. ін.) — про надзвичайно сильний інтерес до кого-, чого-небудь. Івась зітхнув. Його брала цікавість, але не хотів сердити друга (Юрій Збанацький, Старший брат, 1952, 17); Онисія Степанівна мовчала й тільки сопла. Отця Харитона взяла цікавість (Нечуй-Левицький, III, 1956, 179); Цікавість розбирає Данька. — Тітко Варваро!.. Де її діватимуть, всю оцю вовну? (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 155); Ремо охопила дитяча цікавість побачити цього владаря тюркської провінції (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 68). 2. Те саме, що привабливість. Особливої цікавості додало повісті Ткача [«Плем'я дужих»] й те, що він обрав для кола своїх героїв молоде покоління, яке тільки прийшло вчитися будувати (Юрій Смолич, Перша книга, 1951, 10); З погляду зовнішньої цікавості ринок нічим не відштовхував від себе Петрика (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 167).

«Словники України on-line»

ціка́вість – іменник жіночого роду

відмінок однина множина

називний ціка́вість

родовий ціка́вості

давальний ціка́вості

знахідний ціка́вість

орудний ціка́вістю

місцевий на/у ціка́вості

кличний ціка́восте*

[1]

цікавість іменник жіночого роду

Орфоепічний словник української мови

цікавість [ц'іка/в'іс'т'] -вос'т'і, ор. -в'іс'т'у

Матеріал з Вікісловника

Морфологічні та синтаксичні властивості Іменник. Корінь: -- Значення 1. бажання, намагання дізнатися про щось в усіх подробицях; увага до кого-, чого-небудь; допитливість 2. те саме, що привабливість

ТЛУМАЧ

ЦІКАВІСТЬ 1) интерес; любопытство; любознательность; пытливость 2) (увлекательность) интерес; занимательность; занятность

РІДНА МОВА

ЦІКАВІСТЬ допитливість, сов. інтерес; (гостра) зацікавлення, зацікавленість, с. доскіпливість; (твору) привабливість.

Матеріал з Вікіпедії

Інтере́с, цікавість — емоційний вияв пізнавальних потреб людини, дуже важливий для формування різноманітних навиків і інтелекту. Інтерес — єдина мотивація, що здатна зробити роботу приємним зайняттям протягом великого відрізку часу. Він повністю необхідний длятворчості. Психологія розглядає інтерес як природне споживальне ставлення людини до світу, яке реалізується в пізнавальній діяльності щодо освоєння навколишнього середовища й розгортається переважно у внутрішньому плані. Людина почуває інтерес до того, що нове чи відмінне від раніш побаченого чи почутого, але він активізується також при усвідомленні нових можливостей. Зміна середовища чи відкриті нові можливості можуть бути пов'язані з чимось, що знаходиться всередині людини, або виникає в середині людини, дякуючи уяві, пам'яті і мисленню. Інтерес активується і підтримується змінами і новизною. Він грає важливу роль в довгому збереженні стосунків між людьми. Подружні пари, які продовжують цікавити один одного як особистості, довгі роки живуть разом і отримують задоволення від постійного спілкування між собою. ===Онлайн словник українських рим Рими до слова "цікавість" іржавість авіапромисловість автопромисловість

багатоплановість багатоповерховість багаторазовість

бездоказовість безприбутковість безстроковість

безтолковість безчуттєвість бережливість

блудливість боягузливість боязливість

брехливість буттєвість в'їдливість

відхідливість відцентровість вість

Іноземні словники

Російсько-українські словники

Загова́ривать, заговори́ть – 1) (начать говорить) загово́рювати, заговори́ти, забала́кувати, забала́кати, здійма́ти мо́ву, зня́ти мо́ву, загомоні́ти до ко́го про (за) що и що. • -ть с кем – загово́рювати, заговори́ти и т. д. до ко́го, озива́тися, озва́тися и обізва́тися до ко́го. • В нём -рило любопытство – його́ взя́ла ціка́вість; 2) кого – забала́кувати, забала́кати кого́, загово́рювати, заговори́ти кого́, замовля́ти, замо́вити зу́би, забива́ти, заби́ти ба́ки кому́. [За́раз підсі́ла до чолові́ка, та й ну його́ забала́кувати. Та не замовля́йте зу́би,— не боля́ть. Не забива́й ба́ки]; 3) (завораживать) замовля́ти, замо́вити, заворо́жувати, заворожи́ти, (от болезни) відше́птувати, відшепта́ти, вимовля́ти, ви́мовити що. [Кров замовля́ти. Ба́ба пристрі́т замовля́є. Беши́хо, беши́хо, я тебе́ вимовля́ю, на пу́щі засила́ю. Умі́в і тря́сцю відшепта́ти (Котл.)]. • Заговорё́нный – загово́рений, замо́влений; (заговорный) замо́вний. [Замо́вний скарб]. Занима́тельность – ціка́вість (-вости). Интере́с – 1) (любознательность) ціка́вість, інтере́с, заціка́влення. [Почала́ з ціка́вістю чита́ти газе́ту (Ол. Пчілка)]. • Возбудить -ре́с к чему – ви́кликати (збуди́ти) ціка́вість (інтере́с) до чо́го. • Вызывать -ре́с у кого – заціка́влювати кого́. • Проявлять -ре́с к чему – виявля́ти ціка́вість до чо́го, бу́ти ціка́вим до чо́го; см. Интересова́ться. -ре́с к чему прошел – інтере́с (ціка́вість) до чо́го мину́в(ся). • Утратить, потерять -ре́с к чему – утра́тити інтере́с, збайдужні́ти до чо́го, (к себе у кого) збайдужі́ти кому́. [Нова́ леге́нда ще не збайдужі́ла, не спрофано́вана (Л. Укр.)]. • Чувствовать -ре́с к чему, см. Интересова́ться чем. Это не представляет для меня -ре́са – це мене́ не ціка́вить, мене́ це не обхо́дить (не касается). • С -сом – ціка́во. [Ціка́во слу́хав його́ (Київ). Ціка́во розгляда́ли портре́т (Грінч.)]; 2) (выгода, польза) інтере́с, ко́ристь, зиск (-ку). [Кла́сові інтере́си]. • В общих -сах – в спі́льних інтере́сах. • Наблюдать свой -ре́с – пильнува́ти (гляді́ти) свого́ інтере́су, дба́ти про свій інтере́с (ко́ри́сть, зиск). • В царстве -са – в ца́рстві інтере́су. • При пиковом -се – ні з чим; 3) (участие) заціка́влення, ува́га, інтере́с до ко́го, до чо́го; см. Уча́стие; 4) (процент, заработок) інте́ре́с (-су). [Фа́ктор за мали́й інте́рес ро́бить усі́ ва́ші дору́чення (Хотинщ.)]. Интере́сно – ціка́во, інтере́сно. [Він розповіда́є ду́же ціка́во (Київ). Інтере́сно було́ диви́тися (Київ)]. • -но мне знать – ціка́вий я зна́ти. [Ціка́вий я зна́ти, хто мене́ прийня́в-би (Л. Укр.)]. • -но было кому – ціка́во (інтере́сно) було́ кому́, бра́ла ціка́вість кого́. [Її́ бра́ла ціка́вість, як то вони́ тепе́р стикну́ться (Н.-Лев.)]. Интере́сность – ціка́вість, інтере́сність (-ости). [Обли́ччя вам (у вас) ду́же буде́нне, то терори́зм був-би дода́в вам інтере́сности (Крим.)]. Любозна́тельный – знаттєлюби́вий, (пытливый) допи́тливий, дові́дливий; охо́чий (сильнее жаді́бни́й) до нау́ки, до знання́ (до знаття́); срв. Пытли́вый. [Ті́льки ніч приму́сила допи́тливого хло́пця заспоко́їтись (Черкас.)]. Літопи́сець Самі́йло Вели́чко був ду́же дові́дливий (Україна, 1914 р.)]. • -ный ум – знаттєлюби́вий, допи́тливий ро́зум. • Наука -на, а невежество любопытно – нау́ка допи́тлива, а не́уцтво ма́є лиш ціка́вість; нау́ка шука́є знання́, не́уцтво – ціка́вости. Любопы́тность – ціка́вість (-ости). Любопы́тство – ціка́вість; (интерес) заціка́влення (-ння), інтере́с (-су). [Але́ ціка́вість узяла́ своє́ (Н.-Лев.). Мо́жна бува́ло говори́ти з ним не без заціка́влення (Крим.)]. • Женское -во – ціка́вість жіно́ча. • С -вом – ціка́во, з заціка́вленням. [Па́рубок ціка́во диви́вся (Мирн.)]. • Возбуждать -во чьё – заціка́влювати кого́, виклика́ти чиє́ заціка́влення. • Охватило (взяло) -во – взяла́ ціка́вість кого́. • Моё -во возрастало с каждым словом рассказчика – моє́ заціка́влення бі́льшало з ко́жним оповідаче́вим сло́вом. Нездоро́вый – 1) (больной) нездоро́вий, слаби́й, х(в)о́рий, неду́жий. [А хоч ра́на й загої́лась, – він… нездоро́в (Франко)]. • Быть -вым – незду́жати, бу́ти слаби́м (х(в)о́рим). [Він і фізи́чно ще тро́хи незду́жав (Виннич.)]; 2) (слабый) нездоро́вий, кво́лий, мля́вий, (хилый) хи́рий, хи́рний, хи́рявий. [Хи́рне, мля́ве та кво́ле поколі́ння інтеліге́нції (Крим.)]; 3) (вредный для здоровья) нездоро́вий, непожи́то́чний, шкідли́вий, вадли́вий; (неполезный) непожи́то́чний; (о воде) нездоро́вий, него́жий. • -вый климат – нездоро́вий (шкідли́вий, вадли́вий) клі́мат, нездоро́ве (шкідли́ве, вадли́ве) підсо́ння, (воздух) -ве пові́тря. • -вая местность – нездоро́ва місце́вість. • -вая пища – нездоро́ва (непожи́то́чна) ї́жа; 4) (перен.: болезненный) нездоро́вий, х(в)оробли́вий, бо́лісний. • -вое любопытство – нездоро́ва (х(в)оробли́ва) ціка́вість. • -вое явление – х(в)оробли́ве я́вище. Подстрека́ть, подстрекну́ть кого чем, к чему (побуждать, поощрять) – підбива́ти, підби́ти кого́ на що, підохо́чувати, підохо́тити кого́ до чо́го, підстру́нчувати, підстру́нчити, підстру́нювати, підстру́нити, піджи́г[ґ]увати, піджи́ґнути, підштри́кувати, підштри́кну́ти кого́ чим; срв. Побужда́ть, Поощря́ть. [Сатана́ зна, чим підштрикну́ти (Квітка)]. • -ка́ть друг друга – підохо́чувати оди́н (одне́) о́дного. • -ну́ть чьё-л. любопытство – збуди́ти, підштрикну́ти чию́сь ціка́вість. • -ть кого против кого (возбуждать) – намовля́ти, намо́вити, підмовля́ти, підмо́вити, направля́ти, напра́вити, підбу́рювати и підбуря́ти, підбу́рити кого́ проти ко́го и на ко́го, підстру́нчувати, підстру́нчити, підстрю́чувати, підстрю́чити, підстро́чувати, підстрочи́ти, під’ю́джувати, ю́дити, під’ю́дити кого́ проти ко́го, на ко́го; срв. Возбужда́ть 2, Подгова́ривать (против кого). [І поча́в люде́й ю́дити на Степа́на. Під’ю́див мене́ на вас. Це він його́ підстрочи́в]. • -ть к чему (подущать на что) – призво́дити, призве́сти до чо́го и на що, при́звід (напра́ву, пону́ку) дава́ти, да́ти кому́ до чо́го, підво́дити, підве́сти кого́ до чо́го и на що, піджи́ґувати, піджи́ґну́ти, нашти́рювати, нашти́рити, підштри́кувати, підштри́кну́ти, підш[с]ти́рувати, підш[с]ти́рити кого́ на що, підшто́вхувати, підштовхну́ти до чо́го, намошто́рювати, намшто́рити, підцю́кну́ти кого́ на що, до чо́го (роби́ти що). [Вона́ його́ на все лихе́ призво́дить (Київщ.). Не той зло́дій, хто рука́ми бере́, а той, хто при́звід дає́ (Київщ.). Нас на то́є підвела́. А баби́ все нашти́рують (Коцюб.). Оди́н о́дного підшто́вхував до війни́ з козака́ми (Куліш). Підцю́кнула нечи́ста си́ла]. Пусто́й – 1) см. По́лый 3; 2) поро́жній, пусти́й; го́лий. • -то́й дом, -та́я изба, церковь – пусти́й, поро́жній буди́нок, пуста́, поро́жня ха́та, ха́та-пу́стка, пуста́, поро́жня це́рква. [Приве́зли вас аж на край села́, завели́ у вели́ку пусту́ ха́ту й зачини́ли там (М. Вовч.). Це́рква була́ зовсі́м поро́жня (Н.-Лев.)]. • -тая комната, зал – пуста́, поро́жня кімна́та (світли́ця), за́ля. [Над тіє́ю кімна́тою є ще п’ять и́нших, зовсі́м поро́жніх (Л. Укр.). Пе́рша світли́чка поро́жня, зовсі́м без ме́блів (Кониськ.)]. • -то́й кошелёк, бочёнок, сума – поро́жній, пусти́й, гамане́ць, поро́жнє, пусте́ бари́ло (поро́жня, пуста́ бо́чка), поро́жня, пуста́ то́рба (торби́на). [Поро́жня бо́чка гучи́ть, а по́вна мовчи́ть (Приказка). І до́вго ще не міг нія́к втекти́ від то́го поро́жнього млина́: поро́жній млин за мно́ю гна́вся, і я чув до́вго ще, як у поро́жньому млині́ товчу́ть поро́жні сту́пи й ме́лють поро́жнії камі́ння (Тобіл.). Хо́че ї́сти сірома́ха, та пуста́ торби́на (Рудан.)]. • -то́й сундук – поро́жня скри́ня. • С -ты́ми вё́драми – з поро́жніми ві́драми, упорожні́. [Не перехо́дь мені́ доро́ги впорожні́ (Н.-Лев.)]. • С -ты́ми руками – з поро́жніми (з го́лими) рука́ми, голіру́ч, порожняко́м. [Ко́ждий дає́ де́сять проце́нтів свойого́ за́рібку на компа́нію до рі́вного по́ділу. Се на те, щоб оди́н не пано́шився зана́дто, коли́ йому́ пощасти́ть, а дру́гий щоб не вихо́див голіру́ч (Франко)]. • -то́й город – пусте́ (безлю́дне) мі́сто. • Улицы были совершенно -ты́ – ву́лиці були́ зо́всім пусті́ (го́лі), пусті́сінькі. • -то́е (не занятое) место – поро́жнє мі́сце, го́ле мі́сце. • -то́й желудок – поро́жній шлу́нок. • -то́е пространство – поро́жнява. • -та́я полоса (типогр.) – бі́ла сторі́нка. • Переливать из -то́го в порожнее – во́ду в сту́пі товкти́, тереве́ні пра́вити. • -та́я голова – пуста́ голова́. • -то́й человек – пуста́ (поро́жня, пустогра́шня) люди́на, леда́що, шели́хвіст (-хвоста), пустоб’я́ка. • -то́е семя, зерно – пужи́на. [Переточи́ зе́рно, неха́й пужи́на віді́йде (Ум.). Пужи́ну й мале́нький ві́тер знесе́ (Ум.). Сі́яв до́бре зе́рно без пужи́ни (Кониськ.)]. • -то́й орех – поро́жній, холости́й орі́х, ду́тель, мокля́к. [Ду́теля взяв (Черк. п.). Цього́ ро́ку нема́ горі́хів, а як є де які́, то все мокляки́ (Поділля)]. • -ты́е щи – нізчи́мний, го́лий борщ, (шутл.) нежона́тий борщ. [Нізчи́мний борщ йому́ обри́д (Гліб.). Чи зна́єте ви, що то за стра́ва – го́лий борщ? (Бордуляк)]; 3) (тщетный, бесплодный) ма́рний, пусти́й, поро́жній, химе́рний. • -та́я надежда – ма́рна (пуста́, поро́жня) наді́я. [Поро́жня наді́я твоя́ (Вовч. п.)]. • -ты́е издержки – ма́рні тра́ти. • -та́я мечта – химе́рна мрі́я, даре́мна мрі́я. • -та́я слава – ма́рна (пуста́) сла́ва. • -ты́е радости – ма́рні ра́дощі. • -ты́е сожаления – ма́рні (поро́жні) жалі́. [Смутні́ї карти́ни не безнаді́ю, не жалі́ поро́жні пло́дять у Грінче́нковій душі́ (Єфр.)]. • -та́я трата времени – ма́рна тра́та, ма́рне витрача́ння, марнува́ння ча́су; 4) (вздорный, ничего не стоящий) поро́жній, ма́рний, пусти́й, нікче́мний, незначни́й; срв. Пустя́чный. [Про́ти міща́нської буде́нщини, нікче́много й поро́жнього животі́ння серед мізе́рних уті́х зна́йдеться у Черня́вского поту́жне сло́во (Єфр.)]. • -та́я книга – пуста́ кни́га. • -то́й разговор – поро́жня (пуста́, ма́рна) розмо́ва, бе́сіда, бала́чка. [Розмо́ва була́ яка́сь поро́жня (Грінч.). Да ти пусту́ оце́ бе́сіду звів (Федьк.)]. • Это пусто́й разговор – шкода́ про це й говори́ти. • -то́е слово, -ты́е слова – поро́жнє (ма́рне, пусте́) сло́во, поро́жні, ма́рні, пусті́, химе́рні слова́, пустосло́вні ре́чі. [За вся́ке поро́жнє сло́во, котре́ промо́вить чолові́к, возда́сться йому́ в день су́дний (Куліш). У ме́не син ма́рного сло́ва не ска́же (Звяг.). Химе́рні слова́ (Шевч.). Хто-б же поду́мав, що сі пустосло́вні ре́чі прорву́ть на рі́дній землі́ вели́ке джерело́ води́ живо́ї (Куліш)]. • -та́я похвала – поро́жня хвала́. • -ты́е отговорки – пусті́ ви́мовки, ви́крути. • -то́е любопытство – пуста́ (поро́жня) ціка́вість. • Под самым -ты́м предлогом – за найме́ншим при́водом, за аби́-що. • -то́е дело, -та́я работа – пуста́, дрібна́, незначна́ спра́ва, пусте́, марне́ ді́ло, пуста́ робо́та. [Розгні́вався мій миле́нький та за ма́рне ді́ло (Чуб.)]. • За -ту́ю вы работу взялись, -то́е вы затеяли – за пусту́ ви робо́ту взяли́ся, пуста́ вас робо́та взяла́ся, дурни́цю ро́бите. • -та́я забава – ма́рна і́грашка, мізе́рна вті́ха. • Пусто́е! – пусте́! дурни́ця! марни́ця! нікчемни́ця! пустяко́вина! дарма́! ба́йка! срв. Пустя́к. [Ка́жуть – ді́ти щасли́ві: дити́на не зна́є бі́ди, не зна́є ли́ха! Пусте́! Скі́льки ся́гає його́ па́м’ять в час дити́нства, – усе́ не вбача́є він себе́ щасли́вим (Коцюб.). Ну, це – дарма́, це пройде, мотну́ла вона́ ба́йдуже голово́ю (Гр. Григор.)].

Интерес – 1) (от лат.) (выгода, польза) інтере́с, ко́ристь, зиск; 2) (любознательность) ціка́вість, інтере́с, заціка́влення; 3) (участие) заціка́влення, ува́га, інтере́с до ко́го, до чо́го; 4) (процент, заработок) інте́ре́с (-су): • блюсти свой интерес – пильнувати (глядіти) свого інтересу, дбати за свій інтерес (користь, зиск); • возбудить, вызвать интерес к чему – збудити, викликати інтерес (цікавість, інтерес, зацікавленість) до чого, цікавити кого чим, зацікавлювати; • в общих интересах – в спі́льних інтере́сах; • в царстве интереса – в ца́рстві інтере́су; • вызывать интере́с у кого – заціка́влювати кого́; • интерес к чему прошёл – інтерес то чого минув (минувся, зник), цікавість цо чого минула (минулася, зникла); • классовые интересы – класові інтереси; • наблюдать свой интере́с – пильнува́ти (гляді́ти) свого́ інтере́су, дба́ти про свій інтере́с (ко́ри́сть, зиск); • он утратил, потерял интерес к чему – він утратив інтерес до чого він збайдужів (збайдужнів) до чого, йому збайдужіло що; • особый интерес представляет вопрос о чем – особливо цікавим видається питання про що; • остаться при пиковом интересе – зостатися (лишитися) ні з чим, (разг., образ.) піймати (спіймати, з’їсти, ухопити дістати скуштувати) облизня, ухопити, як собака обметиці, ухопити шитом патоки, ухопити місяця зубами; • потерять интерес к чему – втратити (згубити) інтерес до чого, знеохотитися до чого; • представлять интересы чьи – пильнувати (глядіти) інтересів чиїх, дбати за інтереси (користь, зиск) чиї; • представлять, представляет интерес – бути, є цікавим; • представлять самостоятельный интерес – бути цікавим (становити інтерес) самим по собі; • при пиковом интересе – ні з чим; • проявлять, проявить интерес к чему – цікавитися, зацікавитися; виявляти, виявити зацікавлення (цікавість, інтерес) до чого бути цікавим до кого; • с интересом – зацікавлено, цікаво, із цікавістю, з інтересом, із зацікавленням; • утратить, потерять интере́с к чему – утра́тити інтере́с, збайдужні́ти до чо́го, (к себе у кого) збайдужі́ти кому́; • чувствовать интере́с к чему – ціка́витися, інтересува́тися чим, бу́ти ціка́вим до чо́го; • это не представляет для меня интереса – це мене не цікавить, до цього мені байдуже; мене́ це не обхо́дить. [Почала́ з ціка́вістю чита́ти газе́ту (Ол. Пчілка) …Мені якось одразу збайдужіли мої ролі (Леся Українка). Нова́ леге́нда ще не збайдужі́ла, не спрофано́вана (Л. Українка). Візок котився вулицею, а Раїса цікаво роздивлялася на обидва боки (М.Коцюбинський). Ціка́во розгляда́ли портре́т (Грінченко). Фа́ктор за мали́й інте́рес ро́бить усі́ ва́ші дору́чення (АС). 1. Припни свою цікавість до кілочка. 2. Все у ваших інтересах: чим швидше приберете клас, тим швидше підете мити коридор].

Проявлять, проявить – 1) виявляти, виявити; проявляти, проявити; являти, явити, появля́ти, появи́ти, вика́зувати, ви́казати, пока́зувати, показа́ти що, дава́ти, да́ти озна́ку чого́; 2) (хим.) виявля́ти, ви́явити, проявляти, проявити: • проявлять бдительность – бути пильним (недріманним); • проявлять безрасудную отвагу – перти на рожен; • проявлять беспечность к чему – легковажити що; • проявлять заботу – дбати, піклуватися; • проявлять недальновидность – не бачити далі від свого носа; • проявлять нетерпение – нетерпеливитися; виказувати нетерпець; • проявлять неуважение – проявляти неповагу, (сильнее) зневажати; • проявлять, проявить интерес к чему – цікавитися, зацікавлюватися, зацікавитися; виявляти, виявити зацікавлення (цікавість, інтерес) до чого бути цікавим до кого; • проявлять, проявить себя – виявляти, виявити (проявляти, проявити) себе; проявитися, виявитися; • проявлять, проявить чудо – проявля́ти, прояви́ти чу́до, явля́ти, яви́ти чу́до; • проявлять способности – мати хист; • проявлять чрезмерную поспешность – хапатися як попівна заміж. [Тут він вия́влював ро́зум прони́кливий (П.Куліш). Світання появило їм, яка лука зелена пуста й які гори округи безмовні (М.Вовчок). Лице його нічого не виказало: ні похвали, ні огуди (П.Мирний). Ще дитиною проявляв він надзвичайну цікавість, проворність і хитрість (І.Франко). Він стільки раз за се літо проявив делікатність до мене самої, що я б не хотіла навіть ненароком чимсь вразити його (Л.Українка). — Навіть тоді, коли хлопці підіймали бучу, Галя виявляла охоту взяти найближчу участь у ній (С.Васильченко). Мати ж — вона зітхала й журилася, та нікому не виявляла свої гризоти (Л.Мартович). Не смі́ємо ви́словити свої́х думо́к, появи́ти своє́ї журби́ (М.Леонтович). Оту́т уже́ Хомі́ було́ на чо́му показа́ти сво́ю си́лу (М.Загірня). Прояви́в Бог сла́вне чу́до для всього́ наро́да (І.Франко). Діти нетерпеливилися чекаючи на свій виступ (Б.Антоняк, перекл. О.Токарчук). — А знаєш, Санчо, як послужить нам фортуна,— сказав Дон Кіхот,— то все буде так, як ти мовив. Забудь же те, що сталось — ти, яко чоловік розумний, повинен знати, що не в нашій волі буває стримати перший порив. Та й сам надалі будь обачен і не дуже розпускай язика, як зо мною говориш, бо скільки я не читав рицарських романів (а прочитав я їх безліченну безліч), ніде джура так із своїм паном не розпатякував, як оце ти, і ми тут винні обопільно: ти виявляєш до мене не досить пошани, а я не досить од тебе її вимагаю (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Людина, що залишає гроші своїм спадкоємцям, не проявляє ніякого милосердя: у нього просто немає іншого виходу (Вільям Ґладстон)].

Занимательность – ціка́вість, -вости. Интерес – 1) (польза) інтере́с, -су, кори́сть, -сти, виго́да, -ди; 2) ціка́вість, -вости, заціка́влення, -ння. Интересность – ціка́вість, -вости. Любознание, любознательность – ціка́вість, -вости, допи́тливість, -вости. Любопытство – ціка́вість, -ости.

Интерес • Блюсти свой интерес – пильнувати (глядіти) свого інтересу; дбати за свій інтерес (користь, зиск). • Возбудить, вызвать интерес к чему – збудити, викликати інтерес (цікавість, зацікавленість) до чого; зацікавити кого чим. • Интерес к чему прошёл – інтерес до чого минув(ся) (зник); цікавість до чого минула(ся) (зникла). • Он утратил, потерял интерес к чему – він утратив інтерес до чого; він збайдуж(н)ів до чого; йому збайдужіло що. […Мені якось одразу збайдужіли мої ролі. Українка.] • Остаться при пиковом интересе – зостатися (лишитися) ні з чим; (розм. образн.) (с)піймати (з’їсти, ухопити, дістати, скуштувати) облизня; ухопити, як собака обметиці; ухопити шилом патоки; ухопити місяця зубами. • Проявлять, проявить интерес к чему – виявляти, виявити зацікавлення (цікавість, інтерес) до чого; бути цікавим до кого. • С интересом – з інтересом (з зацікавленням); (іноді) цікаво. [Візок котився вулицею, а Раїса цікаво роздивлялася на обидва боки. Коцюбинський.] • Это не представляет для меня интереса – це мене не цікавить (не інтересує); до цього мені байдуже. Насыщать • Насытить любознательность чью – удовольнити допитливість (любов, жадобу [до] знання, цікавість) чию.

Ціка́вість, -вости – 1) любопытство; 2) интерес.

Интерес – 1) інтере́с (-су); и. деловой – діловий інтере́с; и. личный – особистий інтере́с; и. общий – спі́льний; (общественный) – грома́дський інтере́с; и. страховой – інтере́с убезпечний; фіна́нсові інтере́си; в -сахвовлечений масс (в работу) – щоб утягти ма́си; в -сах дела – для спра́ви; действовать в чьем-либо -се – чинити на чий інтере́с; ограждать -сы – боронити, оборонять, оборонити інтере́си; это не в наших -сах – це не на́ші інтере́си; 2) (любопытство) – ціка́вість (-вости); 3) (интересность) – ціка́вість (-вости), інтере́с (-су); дело не представляет -са – спра́ва не має інтере́су, спра́ва неціка́ва; 4) (заработок, прибыль) – зиск (-ку), інтере́с (-су).

Любознательность – знаттєлюбивість, допитливість; цікавість (-ости). Любопытство – цікавість. Праздный – гулящий (робітник); порожній, марний (питання), нетруджений (рука). Быть -ным – (про землю) порожнювати, гуляти, вакувати, ваканцу[ю]вати, (про людину) байдикувати. -ная, свободная земля – гуляща (ваканцева) земля. -ное любопытство – марна (порожня) цікавість. -но – без діла, без роботи, нічого не роблячи, марно сидячи. Пустой – порожній (хата, цікавість), пустий (людина, примха). -той дом – пустка. По-пусту – марно, дарма. Пытливость – допитливість, (любопытство) цікавість.

ціка́вість, -вости, -вості, -вістю

Ціка́вість, -вости, ж. 1) Любопытство. 2) Интересъ. Ти б мені росказав хоч для однієї цікавости. Левиц. Пов. 69.

Интерес — ціка́вість, -вости.

Интере́съ = 1. кори́сть, зиск, виго́да, хо́сен (Гал.), інтере́с. — Користї з два шаги, та й ті щербаті. н. пр. — Тодї інтерес, коли повний черес. н. пр. 2. цїка́вість, зацїка́влення. Б. Ш. Любозна́тельность = цїкавість. – Така вже цїкавість, що все хочеть ся самому бачити й знати. Чайч. Любопы́тство = цїка́вість. — Мій Савка аж горить з нетерплячки і цїкавости. Фр.