Фуркало

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:40, 22 грудня 2013; Марченко (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Фуркало, -ла, с. 1) Игрушка: волчекъ. Шейк. 2) Родъ игрушки: состоитъ изъ а) палочки, б) орѣха свища, срѣзаннаго сверху и снизу и надѣтаго на палочку, в) нитки, намотанной на палочку и пропущенной сквозь дырку свища, г) картофелины, въ которую воткнутъ противоположный конецъ палочки. Держа орѣхъ тремя пальцами лѣвой руки, правою рукою тянутъ за нитку, а потомъ слегка ее пускаютъ, не выпуская изъ пальцевъ; отъ тяжести картофеля нитка сама наматывается на палочку. Шейк. 3) Снарядъ, съ помощью котораго вспугиваютъ въ саду или огородѣ птицъ или свиней: нѣчто подобное кнуту, къ короткой веревочкѣ котораго привязана дощечка. 4) Годъ женскаго платья. Ленч 103. Ум. Фуркальце. Дочка Лавися чепуруха в німецькім фуркальці була. Котл. Кн. IV. 27.

Сучасні словники

Фуркало

  • Те саме, що дзиґа 1. * У порівняннях. А як почав акробат перекидатись на трапеції: то звисаючи головою вниз, то крутячись фуркалом на качалці, декотрі зашепотіли, що це він не своїм духом, а наклада з тим, що в болоті (Збірник про Кропивницького, 1955, 35).
  • перен. Те саме, що дзиґа 2. Запишалась перед дзеркалом, що вона вже така дівчина, а не яке-небудь фуркало(Михайло Стельмах, I, 1962, 153).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 655.


[http://ukrainian_explanatory.academic.ru/190481/фуркалоФуркало фуркало -а, с., розм. 1) Те саме, що дзиґа 1). 2) перен. Те саме, що дзиґа 2).


Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Ілюстрації

Viskavka tekhnichnogo gurtka.jpeg 124070-004-21D5B609.jpg Bauernroulette.jpg 55b289b9a0d1ec2208b23e4dc25592b2.jpg.jpg

Див. також

  • [1], Фу́ркало, фу́ркальце, фуркотало, ху́ркало, або дзижча́лка — взаємозамінні назви різних українських популярних стародавніх дитячихіграшок, що виготовлялися із невеличких дерев'яних паличок, пластинок чи свинячих кісточок, які закріплювались на нитці. Всі вони видають характерного шуму.

Фуркалка (англ. buzzer, button-on-a-string, button whirligig) — найпоширеніша українська дитяча забавка на селі, виготовлена з хрящової кісткисвині або з ґудзику й протягнутої крізь неї зв'язаної кільцем мотузки, так що з обох боків з'являлися петлі. Назва походить від характерногозвуку («фуркання»), що видає паличка коли розкручувалася при зсукуванні та розкручуванні нитки. Вважається, що за первісного ладу це був музичний інструмент, який згодом перетворився у дитячу забаву. Досвідчений гравець за допомогою фуркали міг створювати різні мелодії.

Гралися нею так: брали обома руками за петлі й накручували тугий вузол доки не зажимало пальців. Після того розводили руки й кісткапочинала швидко розкручуватись й знову закручуватись, видаючи характерні низькочастотні звуки урчання. Принцип роботи дзиґи. Забава тривала доки фуркалка не перетре нитки й не зірветься. Гралися на час, у кого довше; на силу, у кого голосніше урчатиме; на жарт, хто кому в лоба запустить. Забавка досить травматична, бо щоб ліпше дослухатися до звуків що вона видавала руки підносили поближче до вуха й зірвавши кістка била в уразливе місце. Гра була пов'язана з важливою селянською справою — різанням свині. Забавку робили щоб не відволікала малеча, яка не була задіяна в цій справі.

Фуркало, фуркальце або фуркотало (англ. Bullroarer) — це дитяча іграшка або древній ритуальний музичний інструмент та засіб комунікації на великій відстані. Воно відноситься до періоду палеоліту, зустрічаючись в Україні починаючи з 17000 до н. е. Воно знаходиться в Європі, Азії, Індійського субконтиненту, Африки, Північної та Південної Америки, а також Австралії. У Ковелі ж на Волині фуркало виготовляють з дерева. Беруть обрізок дранки (тоненької дощечки для оббивання стін і стелі під штукатурку, для покриття дахів тощо) і з'єднують з ручкою (може бути та сама дранка) за допомогою крученої мотузки. Взявши пристрій за ручку, обертають дранку по радіусу з прискоренням. Внаслідок тертя деревини з повітрям дістаємо протяжний звук — «фуркання». До речі, наші пращури фуркалом відганяли не тільки злих духіввід хати, а й темної пори злих собак.

  • [2], фуркальце — я, с. Зменш. пестл. до фуркало. Крутитися, як фуркальце
  • [3], Жужжалка — Жужжалка[1], фурфалка, фуфарка, фуркалка, фурчалка [2] распространённая деревенская детская игрушка, изготовленная из хрящевой кости свиньи и протянутой сквозь неё связанной кольцом верёвки, так что с обеих концов получались петли.