Вузлик

Вузлик, -ка, м. 1) Ум. отъ вузол. 2) Комокъ сбившейся глины. Глину на горшки треба розміщувать, бо в ній є вузлики, так як камінці. Екатериносл. у. (Залюбовск.). Ум. Вузличок.

Сучасні словники

Вузлик ВУЗЛИК, а, чол. Зменш. до вузол1 1—4,8. Прийшлось навіть вузлики на хусточці зав'язувати, щоб не забути (Леся Українка, III, 1952, 662); У неї в хаті завелось багато всяких вузликів з насінням (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 25); Обідати вона не ходила додому, а брала з собою в вузлику якісь харчі (Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949, 359); При мокнучій екземі на шкірі лоба або щік з'являються спочатку невеликі підвищення, сильно сверблячі вузлики (Хвороби дитячого віку, 1955, 136).

Вузлик

розв’я́зувати / розв’яза́ти ву́зол. Остаточно вирішувати складне, заплутане питання, проблему. Вона хотіла виїхати таємно від нього, порвати все одним махом, в одну мить розв’язати той тугий .. вузол (Ю. Збанацький). розв’яза́ти ву́злики. — Не знаю… Може, ти й правильно робиш.— Напевне правильно.— ..Тільки щось надто швидко. Ніби в кіно, коли до кінця лишилося хвилини три і всі вузлики розв’язати треба (В. Собко).

Ілюстрації