Вівчарь
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 14:53, 22 грудня 2013; Бут Єлизавета (обговорення • внесок)
Вівчарь, -ря, м. Пастухъ овецъ. Сопілка вівчареві втіха. Ном. № 10467. Роспустив вівчарь вівці та по крутій гірці. Мет. 108. Ум. Вівчарик.
Зміст
Сучасні словники
чабан, гайдар, гайдай, ватажник; пор. ПАСТУХ.
- Той, хто доглядає овець; овечий пастух, чабан. Був на селі Вівчар Тарас; Він панових овечок пас (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 78); Ой, по горі, по горі Гонять вівці вівчарі (Іван Нехода, Під.. зорею, 1950, 199).
- Той, хто займається вівчарством.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
- вівчар, відміни
- Вівчарство, матеріали з Вікіпедії
- Вівчар, пан, його внук та бичок,дитяча казка
- Казка про вівчара та повітрулю
