Волокно

Волокно, -на, с. Волокно. Ум. Волоконце. Прибігав, прибігав козлик під віконце: ой чи тчуть, чи прядуть дівки волоконце. Нп.

Сучасні словники

Волокно ВОЛОКНО, а, сер. 1. Тонка непрядена нитка рослинного, мінерального або штучного походження, що використовується як сировина в текстильному виробництві і т. ін. Волокна дикоростучих рослин (кропиви, конопель, льону та ін.) йшли на виготовлення одягу і сітей (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 38); // збірн. Сукупність таких ниток. Як заробить [Мотря] конопель, — то й добре. Помочить їх, висушить, витіпа: костриця на топливо, волокно на прядиво (Панас Мирний, II, 1954, 46); Велике майбутнє у штучних і синтетичних волокон, які заміняють бавовну, шерсть і шовк (Наука і життя, 6, 1958, 12).

2. перев. мн. Витягнута в довжину клітина людської, тваринної або рослинної тканини. Більша частина нервових волокон у маленьких дітей ще не вкрита білою мієліновою оболонкою (Шкільна гігієна, 1954, 51); Батько їхав на хутір дістати берестка на колодки для коліс. Найкраща порода: волокна в берестку так покручені, що колодка ніколи не трісне (Петро Панч, На калин. мості, 1965, 26).

Волоконце ВОЛОКОНЦЕ, я, сер. Зменш. до волокно 1. — Сидіте, прядіте, Дівки, волоконце (Павло Чубинський, V, 1874, 109); Кажуть у селі, що в неї [Докії] з-під пальців просте волоконце стає срібною ниткою (Михайло Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 179); * Образно. Потім ми заглянем до зорі в віконце, зірка-пряха вділить срібне волоконце (Леся Українка, III, 1952, 207).

Ілюстрації