Корінь
Ко́рінь, -ня, м. Корень. Камінь росте без коріня. Ном. Ум. Корінець, корінчик. Схотілась буря і зломила деревце бідне з корінцем. Гліб. Хріну корінчик. Г. Барв. 66. Ув. Коріни́ще. Істовк собі головище об дубове корінище. Нп.
Сучасні словники
Корінь -реня, ч.
1) Частина рослини, що міститься в землі й за допомогою якої рослина всмоктує з ґрунту воду з поживними речовинами. || Деревина або речовина цієї частини рослини. || Підземна частина деяких рослин (моркви, буряків, петрушки тощо), що її вживають у їжу. •• Соло́дкий ко́рінь — те саме, що солоде́ць. локриця. •• Вирива́ти з корі́нням кого, що — знищувати, викорінювати, усувати кого-, що-небудь. •• Диви́тися в ко́рінь — заглиблюватися в сутність справи. •• Пуска́ти ко́рінь — надовго оселятися, міцно осідати де-небудь (про людину). •• Руба́ти під ко́рінь кого, що — підривати основу існування кого-, чого-небудь.
2) Частина зуба, волоса, нігтя тощо, яка міститься в тілі. •• Ко́рінь зу́ба — частина зуба, розміщена в зубній альвеолі. •• Ко́рінь леге́ні — сукупність анатомічних утворень, до яких належать головний бронх, легенева артерія, легеневі вени, бронхіальні артерії і вени та ін. •• Ко́рінь язика́ — задня частина язика, повернута до глотки.
3) перен. Початок, походження чого-небудь. || Основа, джерело, головна причина чого-небудь. •• В (у) ко́рені — у самій основі, цілком.
4) грам. Головна частина слова (без афіксів), що виражає його основне (лексичне) значення й не поділяється на морфеми.
5) мат. Величина, яка з піднесенням її до певного ступеня дає дане число. Квадратний корінь.
Корінь, реня, чол.
1. Частина рослини, що міститься в землі й за допомогою якої рослина всмоктує з ґрунту воду з поживними речовинами. Дніпро берег риє-риє, Яворові корінь мис (Тарас Шевченко, II, 1953, 342); Кожен раз, коли сокира рубнула по виноградному корені або тріснула галузка, Замфір відчував біль у голові та серці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 216); Вбирання води та мінеральних речовин відбувається в молодих ростучих ділянках кореня (Практикум з анатомії рослин, 1955, 166); * У порівняннях. Вона [вогнева позиція], розгалужуючись, як корінь, на всі боки, розкинулась попід насипом ячейками і ходами сполучень (Олесь Гончар, III, 1959, 24); // Деревина або речовина цієї частини рослини. Калган-корінь м'якшив гіркоту горілки (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 247); // Підземна частина деяких рослин (моркви, буряків, петрушки тощо), що її вживають у їжу. На буряках вона застала Христю Кавунову, що дочищала останні накопані корені (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 53). ▲ Солодкий корінь (Glycyrrhiza, L.) — те саме, що солодець; локриця. ♦ Виривати (вирвати) з коренем кого, що — знищувати, викорінювати, усувати кого-, що-небудь. — Отой Ілян — хороша квіточка... Добре, що вчасно вирвали з коренем (Михайло Чабанівський, Балкан. весна, 1960, 151); Дивитися в корінь — заглиблюватися в суть справи; Докопуватися (докопатися) до кореня — те саме, що Докопуватися (докопатися) до коріння (див. докопуватися); Корінь життя — те саме, що женьшень. Не одну тисячу кілометрів сходив він у російській тайзі в пошуках кореня життя — женьшеня (Олександр Довженко, I, 1958, 113); На корені — у незжатому, нескошеному або незрубаному вигляді (про хліб, траву, дерево). Так гниє деревина на корені: уже й віти її посохли, і середина випала, а вона все стоїть (Панас Мирний, III, 1954, 23); Був тут і.. хліб, куплений на корені (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 71); Пускати (пустити) корінь — надовго оселятися, міцно осідати де-небудь (про людину). Хочеш буть шахтарем — Глибше корінь пускай У прославлену землю Донеччини! (Степан Олійник, Вибр., 1959, 199); Рубати під корінь кого, що — підривати основу існування кого-, чого-небудь. Самогонщиків треба рубать під корінь (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 497).
2. Частина зуба, волоса, нігтя тощо, яка міститься в тілі. Зуби складаються з коронки, шийки й кореня (Анатомія і фізіологія людини, 8 кл., 1957, 92); — Хоч сама тонкорука, а як вхопила [зуб] за корінь, то так скрутила, мов добрий дядько (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 67); * Образно. Коли б його, Терентія, сила, він би за насмішку судив би, як за задавнені борги, сам язики з коренем вишарпував би (Михайло Стельмах, I, 1962, 111).
3. перен. Початок, походження чого-небудь. Багато що в ній [статті] подобалося й Тарасові, особливо думки про єдиний корінь слов'янських народів (Оксана Іваненко, Тарас. шляхи, 1954, 159); // Основа, джерело, головна причина чого-небудь. — Вони [єзуїти] всьому злу корінь! (Панас Мирний, I, 1954, 183); [Аркадій (до Ліди):] Старий більшовик сказав мені сьогодні: «Ти, Аркадій, відстав [від життя] і заплутався..» Чому я, молодий, відстав, а він ні — чому?.. Де корінь тут, де правда, скажи... (Олександр Корнійчук, I, 1955, 140); Ленін, досконало володіючи марксистським методом пізнання, вміло розкривав корені кожного суспільного явища, визначав тенденцію його розвитку (Комуніст України, 5, 1960, 37). ♦ В (у) корені — у самій основі, цілком. Перше півстоліття свого існування.. марксизм боровся з теоріями, які були в корені ворожі йому (Ленін, 15, 1949, 17).
4. грам. Головна частина слова (без афіксів), що виражає його основне (лексичне) значення й не поділяється на морфеми. Слово «маятник», я думаю, можна так залишить, бо корінь сього слова український (Леся Українка, V, 1956, 20); В основі слова в першу чергу виділяється так званий корінь, що містить у собі основний зміст лексичного значення слова (Курс сучасної української літературної мови, I, 1951, 292); Видозміни кореня, що утворюються внаслідок чергувань звуків, називаються варіантами кореня (Словник лінгвістичних термінів, 1957, 84).
5. мат. Величина, що при піднесенні її до певного ступеня дає дане число. Квадратний корінь. ▲ Добування кореня див. добування; Добувати (добути) корінь див. добувати. ♦ Запрягати (запрягти) в корінь — запрягати коня корінним (у 5 знач.). І, загнуздавши раз коня, Він [пан] став питати в його: — Чи вас у корінь запрягти, Чи з боку — і з якого? (Володимир Самійленко, I, 1958, 235).
I переважно підземний орган судинних рослин; засвоює з ґрунту воду разом з мінеральними солями та прикріплює рослину до субстрату; іноді виконує ін. функції, напр., накопичення (у моркви), прикріплення (у плюща), опори (у пандана), дихання (т.зв. пневматофори у кипарисових, манґрових); повітряні к. у деревних орхідей, філодендрона.
II корінь n-го ступеня числа a позначається n√a; для непарних n - число, n-ий ступінь якого дорівнює a (розв'язок рівняння xn = a, як-от: 3√-8 = -2); для парних n - невід'ємний розв'язок рівняння xn = a (як-от: 4√16 = 2), причому для парних n дійсний к. існує лише тоді, коли a ≥ 0; у випадку, коли n = 2, к. називається квадратним і позначається √а.
(рослин) зб. коріння; (зуба) пень; П. початок, походження; (зла) джерело, основа, причина.
- вирива́ти (викорчо́вувати) / ви́рвати (ви́корчувати) з ко́ренем (корі́нням) кого, що. Остаточно знищувати або ліквідовувати кого-, що-небудь. І твій батько, а мій вірний друг, сказав йому: “Зайду, Сафроне, до тебе. Небезпремінно зайду, коли твоє кодло буду із коренем виривати” (М. Стельмах); Нахвалявся прийти із сокирою та й викорчувати вас із корінням... (А. Дімаров); // тільки док. Покінчити з ким-, чим-небудь, позбутися когось, чогось. — Нема йому більше місця в Ольжинім серці! — пристукнула Ірина кулачком по Кочубеєвому столу. — З корінням, каже, вирву з душі того проклятущого... (О. Гончар).
- в ко́рені. У самій основі, суті. Такі думки і погляди в корені чужі мені (З усн. мови).
- диви́тися / гля́нути в ко́рінь чого і без додатка. Глибоко вникати в суть чого-небудь, звертати увагу на головне, істотне, суттєве. (Назар:) Людям треба говорити правду, а не малювати ідилічні картинки .. Секретар парторганізації! Ти ж у корінь мусиш дивитись, Якове (М. Зарудний); Ніхто з учених не зміг глянути в корінь поетового родоводу (Шевченкового походження) бодай на сторіччя (З газети).
- доко́пуватися / докопа́тися до ко́реня (до корі́ння). Глибоко, вдумливо аналізуючи що-небудь, з’ясовувати його суть. Він ніколи не буде ні письменником, ні інженером, бо не здатний серйозно вчитись і докопуватися до коріння (О. Донченко).
- до ко́реня, зі сл. зни́щити. Повністю, остаточно. Всі були згодні, що її (банду) якнайшвидше треба до кореня знищити (І. Головченко і О. Мусієнко).
- ма́тері (бі́сові) його́ (їх, її́ і т. ін.) кові́нька (ко́рінь). 1. лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення, досади і т. н. з приводу чого-небудь. — Так не годиться голові (співати).— Овва! Люде почують, будуть тюкати. Ви ж голова,— здержував Чабанця десяцький. — А матері їх ковінька! А що мені до того? (І. Нечуй-Левицький); — Що, дядьку? — Орчики роблю мат-тері його ковінька! Я, Никодим Динька, роблю орчики (М. Зарудний). 2. Уживається для вираження захоплення з якого-небудь приводу. (Марко:) От я й був парубком повного калібру, бісові його ковінька. Ге, та що там згадувати! (З. Мороз).
- переверта́ти / переверну́ти догори́ дном (нога́ми, ко́ренем) кого, що. 1. Учиняти безладдя, хаос, розгардіяш. З Катею вони завжди регочуть, перевертаючи у хаті все догори дном (В. Козаченко); На копійку вип’є, а прийде додому — усе догори дном переверне (Панас Мирний). 2. Дуже старанно, ретельно перешукати десь що-небудь. У царському палаці рано шукають молоду — ходять, бігають. Перевернули догори ногами всі світлиці, а дівчини нема (Три золоті сл.). 3. Різко змінювати що-небудь, робити зовсім іншим, не таким, як було. Партецькому зараз дуже потрібні вірні люди. Здавалось, коли б він мав десяток вірних людей, то перевернув би догори ногами весь Галичин (М. Ю. Тарновський); Ота шепелява .. тютя якимсь чином перетворилась в силу, яка спроможна перевернути догори коренем все Зонине життя (Ірина Вільде). переверта́ти уго́ру нога́ми. Але щоб не здавалось, що ми якось парадоксально перевертаємо угору ногами у
- пусти́ти / рідше пуска́ти корі́ння (ко́рінь) в що, в чому. 1. Прижитися, закріпитися, обжитися де-небудь. Уявіть тих, хто залишив своє чисте, молоде, чудове місто, яким пишався, у якому вже пустив коріння, народжував дітей (Ю. Щербак); Пристав до вдовиці у прийми: двоє дітей, батько старий, хазяйство не яке, зате млин оце. Якщо як, то, може, й зовсім коріння пущу отут (А. Головко); Там ви пустили корінь, бо там ваша Василина .. до колиски клала та й співала вашим дітям (І. Чендей). 2. Стати постійним; надійно, міцно утвердитися. Розлад у Сніжковій сім’ї все глибше пускав коріння своє (К. Гордієнко); Ідея не задовольняється тим, що існує зараз, ні, вона прагне пустити коріння глибше, переконати вас, що вона вічна (В. Підмогильний). пуска́ти корінці́. Писар почув, що в йому запалюється злість, що вона пускає в його душі корінці (І. Нечуй-Левицький).
- руба́ти (рі́зати) під ко́рінь кого, що. Підривати основу існування кого-, чого-небудь. — Мене (Задніпровський) ріже під корінь (М. Стельмах); Міцно стояв на землі Степан Куреня. І раптом — земля з-під ніг! Караул, рятуйте, кревне однімають, рубають під корінь (В. Дрозд). руба́ти де́рево під са́мий ко́рінь. Ісус узявся до діла набагато рішучіше, заходившись рубати дерево під самий корінь. Щоправда, й він часом звертається до священного тексту, спростовуючи .. фарисейські приписи (З журналу).
Ілюстрації
|
|
|
|
Див. також
Квадратний корінь з числа x — це таке число (матриця, функція, оператор і т. п.), квадрат якого (результат множення на себе) дорівнює x. Квадратний корінь часто називають просто корінь.
Ко́рінь — вегетативний орган з необмеженим ростом, який забезпечує закріплення рослин у субстраті, поглинання і транспорт води та розчинених у ній мінеральних речовин та продуктів життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів і коренів інших рослин, первинний синтез органічних речовин, виділення в ґрунт продуктів обміну речовин і вегетативне розмноження.
