Вірник
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:21, 29 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Вірник, -ка, м. Довѣренное лицо, повѣренный. «Рѣдкій помѣщикъ не имѣетъ вірника изъ жидовъ». О. 1862. IX. 43.