Вір
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:21, 29 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Вір, вору, м. 1) Огорожка изъ жердей. Чуб. VII. 392. Треба обкидати город вором. Канев. у. 2) Козлы. Шух. І. 179. 3) — ра. Жеребець. Шух. І. 79. Кобила відбиваєся з ворем, від чого стає вона жеребна. Шух. І. 211. Ум. Ворик. Щух. І. 211.