Безбожник

Безбожник, -ка, м. Безбожникъ, не признающій Бога. К. Псал. 59.

Безбожник-людина, що не визнає існу­вання бога, не вірує в бога.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Академічний тлумачний словник (1970—1980) БЕЗБОЖНИК, а, чол.

1. Людина, що не визнає існування бога, не вірує в бога; безвірник. [Храпко:] У церкву не ходять, дома — не моляться, як звір, скотина яка, живуть... Чого ж ви хочете від безбожників?.. (Панас Мирний, V, 1955, 163); Крім «бунтаря», він придбав ще й звання безбожника (Іван Ле, Опов. та нар., 1950, 4).

2. перен., розм. Про безсовісну, погану людину. Хто смів сказать, що не богиня ти [Сікстинська мадонна]? Де той безбожник, що без серця дрожі В твоє лице небесне глянуть може? (Іван Франко, X, 1954, 143); Безбожник ви, пане Шеметун. Голуб — то ж божий птах... І у вас ото вистачає нахабства, щоб крутити голову такій пташці? (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 104).

Словарь української мови упорядкував Борис Грінченко

Безбожник, -ка, м. Безбожникъ, не признающій Бога.

Ілюстрації