Тоня

То́ня, -ні, ж. 1) Тоня, мѣсто гдѣ ловятъ рыбу. Браун. 43. 2) Место, где тонутъ, небезопасное место. Шейк.

Сучасні словники

Словник української мови.Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ТОНЯ, і, жін.

1. Ділянка водоймища, звичайно з розчищеним дном для ловлення риби неводом. В прозорій тоні цілими стадами плавали звільна великі клені (Іван Франко, VI, 1951, 309); В шинку вже пиячили нетяги, що працювали в будень по тонях, і жваво обговорювали останні події (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 459); Ми, скориставшись запрошенням ланкового, вирішили пройти тоню в їх човні (Радянська Україна, 17.V 1961, 3).

2. Невід з рибою; улов риби, добутий під час одного закидання невода. — Я було й собі йду з рибалками, сплю в курені, а цілий день вештаюсь, кмічу, як рибалки тягнуть тоню, гуляю на волі (Нечуй-Левицький, V, 1966, 165); — Отам далі починається вже Дніпро, а от, бачите, ледве мріє церква — то Білозерка, а ото — Станіслав. Колись тут батько з сином рибалили та зачепили таку тоню, що ледве витягли (Саксаганський, Думки про театр, 1955, 45).

Ілюстрації

Див. також

Озеро