Щічка
Щічка, -ки, ж. Ум. отъ щока.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Щічка, -ки, ж. Ум. отъ щока.
Словник української мови
ЩІЧКА, и, жін. Зменш.-пестл. до щока 1. Тихо схилившись, злегенька поцілував він Галю в незакриту щічку (Панас Мирний, I, 1949, 341); Увіходять Палагея та дід Молибога, верткий, меткий, із срібною борідкою, з рожевими щічками, з колючими сивими бровами, у сніговій шапці (Іван Микитенко, I, 1957, 299); * Образно. Роса капотить, наче перли, На гарную щічкц тюльпана (Агатангел Кримський, Вибр., 19
http://uk.wikipedia.org/wiki/Щока
Щока (лат. bucca) — бічна частина морди людини, між оком і вухо м, і нижче до підборіддя і кісток нижньої щелепи, зовнішня бокова стінка ротової порожнини. Іннервується щічним нервом. У тварин плями на щоках — важлива ознака приналежносіт до певного виду. Метафорично щока осмислюється як частина ландшафту (назва гори Щекавиця в Києві, легендою, яку пов'язують з князем Щеком). Удар по щоці (ляпас) — особливий образливий жест, легке торсання по щоці або поцілунок в щоку — дружнє вітання.
Ілюстрації
Щічка2
щічка 1
Щічка3
.jpg)
