Щадок

Щадок, -дку, м. Потомокъ. Желех.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Цікаві факти
- 4.1 Нащадок Богдана Хмельницького
- 4.2 НАЩАДОК - ПШЕНИЦЯ ЯРА ТВЕРДА

Сучасні словники

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Щадок, -дку, м. Потомокъ. Желех.

Потомок, -мка, м. 1) Потомокъ. Пан вибрав собі до двору двох хлопців, потомків старих козаків. Левиц. І. 159. 2) соб. Потомство. Мнж. 56. Мил. М. 65. Свій потомок поучу. Драг. 30. У нас у селі захворав, на холеру батько, мати і увесь їх потомок (діти й онуки). Волч. у.

Нащадок, -дку, м. 1) Потомство. Щоб йому дихать не дало з його нащадком, накоренком! Ном. № 3768. Песиголовець — певно ціклопський нащадок. Ном. 4081. 2) Имущество, добро (движимое). Я довідався, чого се козаки охочі пропивають у шинкарки нащадки жіночі. К. МБ. X. 6.

BR.COM.UA

СЛОВОПЕДІЯ Універсальний словник-енциклопедія

ПРЕДОК , ПРАЩУР , ПОТОМОК , НАЩАДОК Що означають іменники предок і пращур, а що – потомок та нащадок? Предок – 1. Старший родич по висхідній лінії з боку матері чи батька (звичайно старіший за діда, бабу). “В бібліотеці, повній старих книжок, висять портрети поважних предків” (Михайло Коцюбинський); “Предків я знав по пальцях – до мого діда включно” (Юрій Яновський). Це також той, від кого починається родовід (про людей); родоначальник якогось виду або роду (про тварин). “Предком усіх домашніх котів є африканський дикий кіт” (з журналу). Переважно у множині: предки – люди, які жили задовго до теперішніх часів. Пращур – далекий предок. “І от він (Павло) стоїть на цій багатостраждальній землі, густо политій кров’ю ще його пращурів” (Василь Кучер). Слова потомок і нащадок визначають відношення між попередніми та наступними поколіннями. Насамперед так називаємо людей відповідно до їхніх безпосередніх предків (батьків, дідів, прадідів, прапрадідів). “Він був із сім’ї нащадків давнього козацького роду; потомок гетьмана”. Звідси й потомство у розумінні молоде, нове покоління стосовно старшого, стосовно батьків. Потомство родини Сагайдаків. У цьому ряду стоїть і розмовне найменування дитини (переважно сина) нащадок, рідше потомок. Наприклад: професорський нащадок; “А діти є? – запитав дід. Кулик випростався: – Якщо правду казати, то більше як у мене потомків ні в кого в Чаплинці нема. Ціла боса команда в хаті” (Олесь Гончар). Широко відомі вислови – потомствений робітник, селянин, учитель, киянин – про осіб, які за народженням належать до певного стану або до родини, кілька поколінь якої працюють у певній сфері, походять з певної місцевості. А потомствений у значенні “родовий, спадковий” сприймається сьогодні як застаріле слововживанн Відоме ще в українській мові нащадок у значенні “спадщина”: залишити дітям у нащадок любов до землі; йти в прийми з усім своїм нащадком. Такі вислови трапляються у творах класиків, а в сучасному вжитку їх замінили спадок, спадщина. ===[http://sum.in.ua/ Словник української мови НАЩАДОК, дка, чол. 1. Людина стос. до своїх предків. Швиденько потім пан вибрав собі до двору двох хлопців, нащадків давніх козаків(Нечуй-Левицький, I, 1956, 130); Не вінок поета, а корону українського королівства мріяв надіти на свою голову нащадок ерцгерцога (Михайло Стельмах, II, 1962, 47); * Образно. З величним спокоєм випливають із-за обрію, ніби з глибини віків, круторогі сірі воли — одомашнені нащадки могутніх степових турів (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 34). 2. тільки мн. Люди майбутніх поколінь. По наших поемах і віршах через п'ятдесят, сто років нащадки будуть судити про людину нашої епохи (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 52); Далечінь стара У пам'яті нащадків не вмира, Новою розцвітаючи весною (Максим Рильський, III, 1961, 214). 3. розм. Про сина, спадкоємця. Час од часу він [батько] вкривав то одного, то другого свого нащадка, що, притулившись один до одного, завмерли в солодких обіймах юнацького сну (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 92); Молодята з священним трепетом чекали нащадка (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 240). 4. розм. Майно, яке переходить після смерті його власника іншій особі; спадщина. [Демко:] Один змалку працює, у праці і помира, і дітям в нащадок зоставля одну тільки гірку працю... (Марко Кропивницький, II, 1958, 191). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 242.