Вогонь

Вогонь, -гню, м. = Огонь. З вогню та в поломінь. Ном. Хоч вогню до нього прикладай (запекле таке). Ном. № 2644. Коли Бог не годить, то й вогонь не горить. Ном. № 15. Викресати вогню. Ум. Вогник, вогничок, вогоник. У лісі вогоник блима. Мнж. 147.

Сучасні словники

Вогонь (розм. ого́нь), -гню́, ч.

1) тільки одн. Розжарені гази, що виділяються під час горіння й світяться сліпучим світлом; полум'я. •• Мандрі́вни́й (блука́ючий) вого́нь — блідо-синє світіння, що виникає під час згоряння болотного газу – метану. •• Анто́нів вого́нь заст. — зараження крові; гангрена. •• Виклика́ти вого́нь на се́бе — перебирати на себе найважче, першому наражатися на небезпеку, брати на себе відповідальність. •• Лі́нія вогню́ — найважче, найнебезпечніше місце.

2) тільки одн., перен. Душевне піднесення, натхнення. || чого і без додатка. Пристрасть, запал. || Про того, хто має дуже енергійну, запальну вдачу.

3) Те саме, що вогнище.

4) Світло сонця, освітлювальних приладів. || перен. Блиск очей, що звичайно відображає якийсь внутрішній стан людини.

5) тільки одн., розм. Про жар, підвищену температуру тіла.

6) тільки одн. Стрільба з гвинтівок, гармат і т. ін.

7) у знач. виг. Військова команда для здійснення пострілу; наказ стріляти.

Ілюстрації

Див. також

Додаткові відомості: