Гурток

Гурток, -тка, м. Ум. отъ гурт.

Словник української мови

1. Зменш. до гурт 1. Коло крамниці гурток людей — гаряче обмірковують справу (Степан Васильченко, III, 1960, 325); Вона прилучилася до гуртка людей, які стояли біля відчиненого вікна (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 136); Гуртки чорних овець шукають воріт своїх, за ними діти куряву збивають... (Василь Стефаник, II, 1953, 40).

2. Організація осіб, об'єднаних для спільної діяльності, спільних запять і т. ін. [Милевський:] Зимою у нас був маленький драматичний гурток склався (Леся Українка, II, 1951, 73); — Тетяна стала на роботу, на заводі. Вступила в більшовицький гурток (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 176).

Словник України

гурто́к – іменник чоловічого роду