Цвіток

Цвіто́к, -тка, м. = Квітка. Ум. Цвіточок. Чуб. V. 66.

Сучасні словники

Квітка, и, жін.

1. Частина рослини, що виростає на кінці стебла або гілки й складається з маточки, тичинки й пелюсток навколо них; звичайно має різне забарвлення та приємний запах. Між травою купами жовтіли круглі квітки кульбаби, синів ранній степовий сон (Нечуй-Левицький, II, 1956, 215); Понуро дивився Варчук на білу квітку деревію, по якій сонно повзала оса (Михайло Стельмах, II, 1962, 137); * Образно. Пролунав постріл.. У синій високості розпускалася біла квітка вибуху (Олесь Гончар, І, 1954, 386); * У порівняннях. Леся почервоніла.., як повна квітка в траві (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 83); І юнак розкривсь як квітка і почав розповідати — про своє велике горе (Павло Тичина, II, 1957, 19); // Ця сама частина рослини, зірвана зі стеблом. У мене в хаті щодня свіжий букет з літніх квіток (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 406); Жасмин, гвоздики і троянди. Кімната тоне у квітках (Любомир Дмитерко, Добрі сусіди, 1951, 47); // Ботанічна назва органу розмноження в голонасінних і покритонасінних рослин. Деякі види, як-от верба козяча або коноплі, роздільно-статеві й дводомні: на одних рослинах утворюються тільки чоловічі, на інших тільки жіночі квітки (Бджоли, 1955, 97). 2. Трав'яниста рослина, що має на кінці стебла утворення, яке складається із серцевини й пелюсток навколо неї. У їх хаті інша сім'я домувала, господарювала.., у городі інші квітки позасіювані були цієї весни... (Марко Вовчок, I, 1955, 366); Степ щодалі ставав чарівнішим. Уся поверхня землі здавалася зелено-золотим океаном, на якому розбризкано мільйони різних квіток (Олександр Довженко, I, 1958, 226).

Ілюстрації