Лава

Лава (італ. lava, від латів.(латинський) labes — обвал, падіння), вогненно-рідкий, переважно силікатний розплав, що виливається під час вулканічних вивержень на земну поверхню. Відрізняється від магма відсутністю газів, що випаровуються при виверженні. Залежно від складу при застиганні утворює різні ефузивні гірські породи . Кислі, багаті кремнекислотой ліпарітовиє Л. — в'язкі і зазвичай відносно холодні, як правило, утворюють куполи, рідше розтікаються у вигляді лавових потоків ; виверження супроводяться великою кількістю викидів, які разом з осадовим матеріалом відкладаються у вигляді всіляких туфов. Середні по складу — андезітовиє і основні — базальтові Л. більш легкоподвіжни і поблизу виходу де їх температура досить висока (до 1000—1200°С), можуть текти досить швидко, із швидкістю 30 км/ч. Поступово остигаючи, Л. стає в'язкою, і швидкість її руху знижується до декількох м-код в годині Л. виливається інколи з центрального кратера, але частіше з бічних лавових тріщин (бокка) і тече уздовж знижених частин рельєфу у вигляді лавових потоків. При потужних виверженнях Л. заливає всі пониження і розливається по поверхні, утворюючи лавові покриви ; при цьому часто виникають т.з. гірські рівнини — лавові плато.

Літературне значення

Лава и, ж. 1. Дошка (або кілька дощечок) на стоя­ках (іноді — прикріплена до стіни), на яку сідають або кладуть, ставлять що-небудь; ослін. Гість лави не за­сидить, ліжка не залежить (Номис, 1864, № 11939); Хата простора, чиста: кругом стін липові лави (Мир­ний, І, 1949, 330); В саду кипіла робота — чистили алеї, пушили грядки, понівечені за зиму дощані хала­будки, лави (Досв., Вибр., 1959, 368); // Дошка, при­кріплена горизонтально до стіни пасажирського вагона, пароплава тощо, на якій сидять, лежать, а також кладуть багаж; полиця. У вагоні ще попросторішало. Звільнилась горішня лава — зайняли для Гайового (Головко, II, 1957, 439). О Знаходити (знайти) сокиру під лавою див. сокира; Кинути під лаву що — викинути що-небудь як непотріб­не; занедбати, забути. А що на вас вони скажуть? Знаю вашу славу/ Поглузують, покепкують Та й кинуть під лаву (Шсвч., І, 1951, 76); Коли (як) покладуть на ла­ву — після смерті. [Дудар:] Га? Я лежатиму ? (Підводиться). [ Голос:] Мабуть, як на лаву по­кладуть, аж тоді (Мик., І, 1957, 28); Лягти на лаву — померти: Посадити на лаву підсудних — передати на розгляд суду; Потрапити (сісти і т. ін.) на лаву під­судних; Опинитися на лаві підсудних — потрапити під суд. Натрапила [Клавда] на таких шахраїв, що якби., не зупинилась, могла б опинитися на лаві підсудних (Вільде, Сестри.., 1958, 454); Сидіти (бути) на лаві підсудних (обвинувачених) — бути підсудним. Галан мав нагоду спостерігати головних німецько-фашистських воєнних злочинців, що сиділи на лаві підсудних (Іст. укр. літ., II, 1956, 295); * У порівн. Я сидів, наче на лаві обвинувачених (Л. Укр., III, 1952, 688). 2. Похилий стіл із прикріпленим до нього сидінням, за яким працюють учні, студенти; парта. Шкільна ла­ва; Студентська лава. <0 Із (зі) шкільної (студентської) лави: а) з часу навчання в школі (у вузі). Товариш із шкільної лави; б) відразу після закінчення школи (вузу). З шкільної лави світлим, ніжним юнаком я попав у залізні лещата фронту (Кол., На фронті.., 1959, 6); На шкільній (студентській) лаві — під час навчання в школі (у вузі). Як гарно марилось на шкільній лаві, скіль­ки робилося., проектів! (Коцюб., І, 1955, 222).

Ілюстрації