Бузина

Бузина, -ни, ж. Раст. а) Бузина. Sambucus nigra L. Вх. Пч. I. 12.» ЗЮЗО. I. 135. На вгороді бузина коренистая. Чуб. V. 9. б) — ялова. Sambucus ebulus L. ЗЮЗО. І. 135. в) — червона. Sambucus racemosa L. ЗЮЗО. I. 135. Ум. Бузинка.

Gatunek leczniczy darkgreen on 102 255 0 6C transparent.svg Бузина (Sambucus) — рід рослин родини адоксових. Кущ, або невисоке дерево із сірою корою: Належить до родини жимолостевих. Листки супротивні, непарнопірчасті, з 5—7 продовгувато-еліптичними загостреними листками. Квітки жовтувато-білі, пахучі, зібрані в багатоквіткові рівні щитки. Цвіте у травні-червні. Плоди -ягодоподібні, чорно-фіолетові, достигають у червні — серпні. Росте бузина в заростях, ровах, біля жител, на узліссях. З лікувальною метою використовують квітки, кору та плоди. Квітки збирають у період повного розвитку, на початку червня, зрізуючи цілком суцвіття. Сушать квітки на повітрі в затінку, потім відділяють іх од щитків.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

БУЗИНА, и, жін.

1. Кущ або деревце з родини жимолостевих з чорними або червоними ягодами. Дід насадив і калину, і бузину, і рожу гожу (Марко Вовчок, I, 1955, 382); А вздовж тину, за старою повіткою, росли великі кущі смородини, бузини і ще якихось невідомих рослин (Олександр Довженко, Зач. Десна, 1957, 462).

2. Ягоди цієї рослини. Дівчина.. зварила кисіль з бузини та яблук (Олесь Донченко, IV, 1957, 42).