Карта
Карта, -ти, ж. 1) Четырехугольникъ, четырехугольная площадь, клѣтка. Употребляется, когда говорится о полевой землѣ, о рисункѣ клѣтчатой матеріи. 2) Листокъ бумаги. І взявши карту, щоб на їй писать споминник дорогий. Щог. Паперу пів карти. О. 1861. III. Гул.-Арт. 104. 2) Игральная карта. Балакають, у карти грають, співають. К. В карт грають. Мнж. 133. 4) Билетъ. 5) Письмо. 6) Указъ, предписаніе. Чоловіче біснуватий, нащо жінку продавати? Прийшла мені карта з неба, на податок грошей треба. Гол. Пала карта від цісаря з самої Верони, а щоби ми, молоденькі, ступали до войни. Гол. Ум. Картка, карточка.
Зміст
Сучасні словники
Карта Академічний тлумачний словник КАРТА, и, жін.
- 1. Умовно зменшене загальне зображення земної поверхні, її частини або окремих країн світу. Над стільцем прибита на стіні.. чимала географічна карта, стара і немов закурена (Леся Українка, III, 1952, 572); Класна кімната в сільській школі; по стінах географічні карти, малюнки (Степан Васильченко, III, 1960, 118); Він їхав на розвідку і мав надію знайти лісникову хату чи взагалі якесь відмітне місце, щоб орієнтуватися на карті (Юрій Яновський, II, 1958, 214);
// Зображення окремих частин країни за їх геологічними ознаками. Геологічна карта Донбасу; // Зображення ґрунтового покриву певної ділянки земної поверхні з зазначенням походження ґрунтів, їх складу тощо. Кожний колгосп і радгосп мають ґрунтові карти та рекомендації щодо раціонального використання добрив (Хлібороб України, 12, 1963, 10); // Зображення країн світу за їх суспільно-політичними ознаками. Політична карта світу; // Зображення окремих ділянок, пунктів оборони. Карта мінного поля; // Зображення зоряного неба або поверхні планет. Карта південного неба; Карта Місяця; // Певним способом складений документ, у якому в коротких записах, схемах, графіках подаються спеціальні відомості. Технологічна карта.
- 2. Невеликий аркуш (картка) твердого паперу, на якому зображені умовні фігури або значки чотирьох мастей; набір цих аркушів (колода) вживається для гри. Пані сидить і гадає на картах (Марко Вовчок, I, 1955, 30); Часом серед гри він кидав карти на стіл так, що вони бачили, яка у нього масть (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 204); Госька.. кинув з рукава на сніг пом'яту колоду карт, на яких уже не можна було пізнати фігур (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 484);
// тільки мн. Назва гри такими картками. Карти і пиття не доводять до пуття (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 211); Здорові люди [в санаторії] були усі при більярді, за картами, в бібліотеці (Леся Українка, III, 1952, 531); А на веранді над водою пісні і карти круг стола (Павло Тичина, I, 1957, 62). ♦Ваша (його і т. д.) карта бита див. битий; Випадати (випасти) на картах див. випадати; Відкривати (відкрити) чиїсь карти див. відкривати; Карти в руки кому — хтось досвідчений, із знанням може добре зробити що-небудь. — Ви фізики, вам карти в руки, ви то всі закони природи достеменно знаєте, що і куди, і як (Натан Рибак, Час, 1960, 97); Остання карта — остання можливість добитися чого-небудь. Се була.. остання карта в тій смілій грі (Іван Франко, VII, 1951, 67); Плутати (сплутати) [всі] карти чиї, кому — розладнувати чиї-небудь плани, наміри, сподівання; Розкривати (розкрити) чиї карти — виявляти приховані наміри, справжню суть справи. За вечерею Семен Федорович навіть розмовляв з дружиною. І тоді Фросина розкрила перед ним усі карти Макара Підігрітого: — Хоче стати на твоє місце (Микола Зарудний, На.. світі, 1967, 112); Ставити (поставити) на карту що — піддавати небезпеці що-небудь, ризикувати чимось. — І я не розчарувавсь, генерале: край вартий того, щоб ради нього ставити на карту наш капітал (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 583).
- 3. Чотирикутний візерунок, малюнок на тканині, одязі. Тоненький стан стягав червоний плетений пояс, коліна обнімала картата старосвітська плахта — з зеленими, червоними, синіми, жовтими картами (Борис Грінченко, II, 1963, 330).
- 4. діал. Меню. Обідаю — що варили, а не по карті (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 321).
- 5. діал. Аркуш паперу або сторінка книжки. 1, взявши карту, щоб на їй Писать споминник дорогий, Я в думці враз перелетів Ряди похованих годі в (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 354); Як голова болить! Пожовклі карти Рукопису старого помаленьку Перебігають стомленії очі (Іван Франко, XI, 1952, 298).
- 6. діал. Лист (див. лист 2 2); офіційний документ. А в той сам день карта в село причвалала, Що син її в Босні від кулі поляг (Іван Франко, X, 1954, 175).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
- Історична_мапа Матеріали з Вікіпедії
- Карта_місцевостіМатеріали з Вікіпедії
- Карта_зоряного_небаМатеріали з Вікіпедії
- Карта_(технічний_документ)Матеріали з Вікіпедії
- Карта_(носій_даних)Матеріали з Вікіпедії
- Географічна карта
Як відомо, карта виникла ще до нашої ери. З тих пір географія на ній закріплює нагромаджені відомості. Інформація на карті “записана” по-особливому. Картографічна мова – це мова різних за формою, розміром і кольором позначень-символів. Вона дає змогу передати географічні факти, описи, закономірності коротко, графічним способом. Але це не заважає карті бути зручною для відкриттів – для розуміння розміщення об’єктів у просторі. Так карти “розказують” про будову земної кори, поширення тварин, розміщення промисловості. Тому їх називають другою мовою географії. Мову карти розуміють без перекладу люди, що розмовляють різними мовами. Будь-яке географічне дослідження місцевості починається з ретельного вивчення її за картами. Ось чому географу необхідно їх добре розуміти. Так само важливо навчитися читати карту і кожній освіченій людині, щоб вміти користуватися нею для своїх потреб.
