Тин
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 04:29, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Тин, -ну, м. Плетень, тынъ. Чуб. VII. 392. Живе, як сорока на тину. Посл. Ні в тин, ні в ворота. Посл. Ум. Тино́к, тиночок.