Обітниця
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 12:03, 1 грудня 2013; Наталія Качанюк (обговорення • внесок)
Обітниця, -ці, ж. Обѣщаніе, обѣтъ. К. Бай. 132. Давала вона сама собі обітницю до віку вічнього не розлучатися з чоловіком. Г. Барв. 141.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
