Родити

Родити, -джу, -диш, РОДИТИ, роджу, родиш, недок. і док., перех. і без додатка.

1. Давати життя дитині (дітям) під час пологів (про жінку). Умієш дітей родить — умій же їх і вчить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 129); Якраз мачуха була вагітна, повесні мала родити (Андрій Головко, II, 1957, 513); А тебе покине [дитина] Калікою на розпутті, Щоб собак дражнила. Та ще й вилає. За те, бач, Що на світ родила (Тарас Шевченко, II, 1963, 219); * Образно. Полтавщина, як відомо, абияких хлопців не родить, там хороша порода людей... (Олександр Копиленко, Навколо полум'я, 1961, 162); // розм. Ставати батьком. [Храпко (тремтячи, до сина):] А щоб я тебе не родив або, родивши, своїми руками задавив, ніж мені від тебе отаке чути! (Панас Мирний, V, 1955, 138). ♦ І світ не родив такого (такої) — про дуже погану людину. [Кармелиха:] Бувають недобрі пани, скрізь на їх люди нарікають, а такого ката, як цей панич, мабуть, і світ не родив (Степан Васильченко, III, 1960, 238); Як мати родила див. мати 1.

2. тільки недок., перен. Давати початок чому-небудь, бути причиною появи чогось, створювати що-небудь. Біда біду, говорять, родить (Іван Котляревський, I, 1952, 198); — Знають пан маршалок, гроші гроші родять, проценти ростуть (Іван Франко, VII, 1951, 339); П'яний туман повивав йому голову, родив химери, дикі бажання і лють (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 199); // Пробуджувати, викликати що-небудь у когось. — Таємниця хвилює, страшить, але вона родить і сміливість та зухвальство (Юрій Смолич, Прекр. катастр., 1956, 166); Такі звичайні, прості, земні обличчя космонавтів.. родили в ній відчуття неміряних, бездонних та холодних космічних просторів (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 238); Ходить пісня поміж працюючих людей, згуртовує їх, ріднить, веселить їм серце, родить надію на краще (Петро Колесник, Терен.., 1959, 22).

3. тільки недок. Приносити плоди, давати урожай (про рослини, землю). Де господар не ходить, там нивка не родить (Номис, 1864, № 7162); Земля стогне, пісна, безсила, подерта на латочки. І замість покорму дає свою кров. Не хліб, а кукіль родить, будяки, хопту (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 36); Виросли, мабуть, за ці роки верби та тополі біля криниці. А вишні, мабуть, уже родять (Андрій Головко, II, 1957, 517); // тільки неперех. Виростати, спіти (про зерно, ягоди, плоди, овочі). Всьому світу відомо, який пісний ґрунт на Голій горі; на гологірському ґрунті родить лише овес, біб та картопля (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 7); — Моя батьківщина — на Данелевщині. Пшеничка там родила, житечко, просо (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 373); Над самою стежкою.. росла стара яблуня, на якій родили червоні смугасті яблука (Петро Панч, На калин. мості, 1965, 23); — Так на цьому ж мочарі нічого не родить. З'їли ви за вік із нього хоч одну картоплину чи огірок? (Михайло Стельмах, I, 1962, 138); // безос. — Рука в мене.. така легка, ніде було так не родило, як там, де я [сіяв]

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації