Гав
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:13, 30 листопада 2013; Мірошниченко Евгеній (обговорення • внесок)
І. Гав! меж. Звукоподражаніе лаю собаки. Вовк узяв дитину да й побіг, а собака за ним: гав, гав, гав! Рудч. Ск. І. 9.
ІІ. Гав, нар. = Гев. Вх. Лем. 402.
ІІІ. Гав, -ву, м. Лай. Я пізнав і гав тієї собаки, такий хрипкий. Новомоск. (Залюбов.).
Зміст
Сучасні словники
ГАВ, виг. Звуконаслідування, що означає гавкання собаки. Злякавсь ще більш Хом'як, аж серце, холодів, А Нундель гав та гав (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 174); — Та не гавкай хоч ти [собако] мені. Чого б ото я гавкав, — жалівся дід, — Гав-гав! (Олександр Довженко, Зач. Десна, 1957, 464).