Бузько
Словник Грінченка
Бузько, -ка, м. 1) Листъ, Ciconia alba. Вх. Пч. І. 16. Тішиться, як би го бузько носом ськав. Ном. № 12676. 2) Родъ орнамента на писанкѣ. МУЕ. І. 205.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
БУЗЬКО, а, чол., діал. Лелека. На одній сіножаті й віл пасеться, і бузько жаби ловить (Номис, 1864, № 155); Заклекотів запізнений бузько на сусідовій хаті (Іван Франко, I, 1955, 66); * У порівняннях. Критикували [Дарка з Ориською] у ньому [Костику] все: і його розгойдану ходу, і його довгі, як у бузька, ноги, і його широкі, як лопати, долоні (Ірина Вільде, Повнол. діти, 1960, 13).
бузько -а, бузьок, -зька, ч., діал. Лелека. бузько розм. (великий перелітний птах із довгим дзьобом і довгими ногами), лелека, чорногуз, бусол, бузьок, бушель, боцян, боцюн, боцяг, жабоїд, гайстер
