Яр

І. Яр, яру, м. 1) Оврагъ, логъ. Ой там по над яром козак сіно косить. Мет. 17. Побачив у тім яру хату. Рудч. Ск. II. 188. 2) Раст. = Гав’яр, Acorus calamus L. Мил. М. 20. Ум. Яро́к, яро́чок. Рудч. Ск. II. 144. Недалеко милий оре, ой там за ярочком. Грин. III. 311.

ІІ. Яр, яра, яре. См. Ярий.

Сучасні словники

Яр - Академічний тлумачний словник

• глибока довга западина (перев. з крутими або прямовисними схилами), що утворилася внаслідок розмиву пухких осадових порід тимчасовими потоками. Я згадую мій рідний тихий хутір, високий ліс, глибокії яри і запашне дихання тих долин, що у лісах, заквітчані, ховались (Борис Грінченко, I, 1963, 104); На рівнинах, складених пухкими породами, дощові потоки утворюють яри (Фізична географія, 5, 1956, 111); З ярів і лісу бігла тала вода до Ворскли (Анатолій Шиян, Вибр., 1947, 176); Образно. Як парость виноградної лози, плекайте мову.. Не бійтесь заглядати у словник: це пишний яр, а не сумне провалля; збирайте, як розумний садівник, достиглий овоч у Грінченка й Даля (Максим Рильський, III, 1961, 211).
• те саме що прірва.
• діал. Ярина (у 1 знач.).
• те саме, що весна . Води чимало уплило в ручаю, яр цвітом крила луг (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 109).
• ж., розм., рідко . Те саме, що лютість
• зелена фарба, яку одержують шляхом окиснення міді. Зелене листя дерев, кущів тощо.

Ілюстрації