Усмішка
Усмішка, -ки, ж. = У́сміх. До смерти не забуду його погляду, його усмішки. Стор. II. 215.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник української мови Академічний тлумачний словник
УСМІШКА, и, жін.
1. Особливий порух м'язами обличчя (губ, очей), який виражає схильність до сміху. В Христі забігала усмішка на вустах, вона одвернулася, щоб не зареготатися (Панас Мирний, I, 1954, 265); Шопена вальс... Ну хто не грав його І хто не слухав? На чиїх устах Не виникала усмішка примхлива (Максим Рильський, II, 1960, 21); * У порівняннях. І злітає пісня, молода, крилата, як твоя усмішка, як зоря в гаю (Володимир Сосюра, II, 1958, 56); // перев. чого. Цей порух як вираження чого-небудь. Усмішка щастя розіллялась по обличчю в старої (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 88); По застиглих обличчях пробігала усмішка печальної радості (Мирослав Ірчан, II, 1958, 9); // Такий порух як вираз глузування, кепкування і т. ін.; посмішка. Я бачу, погляд твій палає від погорди, Усмішка на устах немов змія (Леся Українка, IV, 1954, 83); — Так за чим же діло стало? — сказав військовий, і в його голосі вчулася Галині легенька усмішка (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 11); Вона посміхнулася, але в той же час погасила усмішку, поправила волосся (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 425). ♦ Крива усмішка; Обдаровувати (одаровувати) усмішкою; Обмінюватися (обмінятися) усмішками; Подарувати усмішку; Пускати (пустити) усмішку.
2. Гумористичний художній твір (перев. невеликий за розміром). Цікавим оригінальним явищем на Закарпатті є сатира та гумор. Тут чимало казок, анекдотів, усмішок (Народна творчість та етнографія, 6, 1966, 62); Найбільше мене вабили і чарували і понині чарують народні веселі усмішки, перекази, лаконічні вислови і стислі коротенькі оповідання, із побуту народного взяті (Олександр Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 77); Семитомник — це перше, найбільш повне на сьогодні видання вибраних усмішок Остапа Вишні (Радянське літературознавство, 4, 1966, 84).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 491.
Фразеологічний словник української мови
УСМІШКА
обдаро́вувати / обдарува́ти по́глядом (у́смішкою, по́смішкою і т. ін.) кого, перев. яким (якою). Дивитися на кого-небудь, виражаючи певні почуття. Текля.. ясною усмішкою обдаровувала запорошеного Сеня (тракториста) (К. Гордієнко); Журба посміхнувся, обдарував офіцера не дуже люб’язним поглядом (Г. Епік); Меккінець підвів голову і обдарував Ремо приємною усмішкою (Олесь Досвітній).
Іноземні словники
Smile [smail] verb, smiled, smiling, noun
- verb (used without object)
1. to assume a facial expression indicating pleasure, favor, or amusement, but sometimes derision or scorn, characterized by an upturning of the corners of the mouth. 2. to regard with favor: Luck smiled on us that night. 3. to have a pleasant or agreeable appearance or aspect, as natural scenes, objects, etc.: The landscape smiled in the sunlight.
- verb (used with object)
4. to assume or give (a smile, especially of a given kind): She smiled a warm and friendly smile. 5. to express by a smile: to smile approval. 6. to bring, put, drive, etc., by or as by smiling: to smile one's tears away.
Smile
n.
- 1. A facial expression characterized by an upward curving of the corners of the mouth and indicating pleasure, amusement, or derision.
- 2. A pleasant or favorable disposition or aspect.
- v. smiled, smiling, smiles
v.intr.
- 1. To have or form a smile.
- 2.
- a. To look with favor or approval: Fortune smiled on our efforts.
- b. To express cheerful acceptance or equanimity: We smiled at the bad weather and kept going.
v.tr.
- 1. To express with a smile: Grandmother smiled her consent.
- 2. To effect or accomplish with or as if with a smile.